Розділ 10. Павутиння думок

Олександр прокинувся рано. Надворі ще панувала напівтемрява, але в його кімнаті вже горіло м’яке світло монітора. Він знову сидів перед своїм комп’ютером, де були схеми, графіки, фрагменти тексту — все це не було звичайними файлами. Це були думки. Плутанина образів, страхів, мрій, жалю і рішень сотень людей, які він чув щодня. І ці пазли треба було скласти в одну гарну і логічну картину. І це робив дуже старанно..

Його дар від Бога був унікальним — він не просто чув думки, а аналізував їх. Бог дав йому розум, який міг складати в  загальну гармонічну картину, хаотичний потік з розбитих уламків душ. Він бачив не тільки те, що хтось говорив або думав, а й те, що було приховане навіть від самих людей — істинні причини їхніх помилок, болю, поразок. І це все на основі людських думок і всебічного аналізу теж, щоб захистити, звільнити, навчити. Він був майстром розплутування складних комбінацій і складання їх знову для того, щоб звільнити, захистити. Це і був дар передбачення, який був від Бога.

Олександр не рекламував себе. Ніхто не знав, ким він був насправді. Він не створював жодної “служби допомоги”, не знімав відео, не давав інтерв’ю. Він мав принципи.

По-перше, його дар — таємниця. Тому, що це стосувалось безпеки, як його так і людей, яким він допомагав раніше і допоміг зараз.

По-друге, він сам знаходив тих, кому справді треба була допомога. Тому що він зважав на праведність людини і її спосіб життя. Тобто головне, щоб людина не була паразитом, щоб не нашкодила сама собі і іншим використовуючи методи Олександра, які базуються на вірі і Божих заповідях, але якщо він допоміг не тому кому треба. Тому він і оберав тільки згідно цих Божих принципів, бо інакше не можна. Тому що тоді це було не помічь а підтримка беззаконня. А цього не повинно бути.

По-третє, він не змінював долі. Він лише допомагав людям побачити шлях — але вибір завжди був за ними, як обирали люди ще від Адама і Єви. Тому що це рішення людей,, на яке Бог  сказав, хай буде так.

По-четверте, він не цурався винагороди, якщо знав, що людина могла і мала змогу віддячити. Бо мав доброту і розум теж: якщо людина бідна то за сто гривень, або навіть за одну гривню, бо написано, що не приходь до Бога з порожніми руками, а що це божа справа, то немає жодного сумніву.

Сьогодні одна нитка в його розумовому плетиві світилася особливо яскраво — думки молодого чоловіка на ім’я Ілля. Олександр натрапив на його свідомість випадково, проходячи повз кав’ярню два дні тому. Ілля був іззовні звичайним, але в його голові вирувала буря. Він був на межі — зневіри, спокуса піти на оборудку, яка обіцяла швидкі гроші, але могла зруйнувати все його життя.

Ілля не був злочинцем. Його підштовхнули до цього — безробіття, хвора мати, борги. Але в ньому ще жевріла чесність. Олександр відчув це. Тому він відкрив його думки повністю — і почав аналіз. На екрані з’явилися імена людей, які впливали на Іллю, схеми стосунків, мотиви, минулі рішення. Він бачив, звідки взялася спокуса, хто її підкинув, і як все може розвиватися далі. І головне він напевно знав що ця людина здатна виправитись.

За пів години він вже знав, що Іллі можна допомогти. Не грошима, не подачкою — а ключовою порадою в правильний момент. Порадою, яка змінить хід подій — не долю, а вибір. І головне не з його Олександра волі а волі Господа, але завдяки його Олександра добрих намірів. І головне це рішення прийме сам Ілля, це буде його  вибір.

Наступного ранку Олександр сів в ту ж саму кав’ярню і спокійно чекав. Ілля з’явився, як і зазвичай, з телефоном в руках, готуючи повідомлення для “спонсора” — чоловіка, що мав сумнівні наміри.

— Не роби цього, — спокійно сказав Олександр, коли хлопець проходив повз.

Ілля зупинився, здивований.

— Вибачте, ви…

— Не пиши йому. Якщо підеш цим шляхом — потрапиш в пастку. А є інший варіант. Ти знаєш про нього, але боїшся, що не вийде.

Ілля сів поряд, мовчки. Його серце забилося швидше.

— Ви… звідки знаєте?

Олександр подивився прямо в його очі, але відповів просто:

— Я знаю, що ти ще можеш обрати правильне рішення. І не залишишся сам. Той бізнес, про який ти думав раніше, із ремонтом техніки — він потрібен людям. Твоє місце — там. А гроші… завтра зателефонує одна жінка з офісу на Хмельницького. Вона шукає майстра. Піди туди. І все зміниться.

Ілля не питав більше. Він просто кивнув, і вперше за довгий час відчув, що ще не пізно.

Коли хлопець пішов, Олександр допив свою каву. В його кишені вже лежав конверт — кілька тисяч гривень, які вчора дав один вдячний клієнт. Той клієнт міг заплатити — і це було чесно. І з цими грошима Олександр завтра купить нову частину до свого комп’ютера. Йому потрібна була потужніша машина — бо думок ставало все більше, і павутиння — все складніше.

Але він був готовий. Бо мав дар. І принципи.

І Бог давав йому врешті не тільки силу духу — а й мудрість розплутувати хитросплетіння, що і було основою передбачення майбутнього яке дав Бог.