Розділ 8 Поміч старому товаришу

Наступного дня він пішов відвідати старого товариша, щось його дуже до нього тягнуло і він дякуючи дару, вже приблизно уявляв в чому справа, але мусив особисто переконаться. Вже в вітальні він зрозумів, що не все гаразд тому, що знав Сергія. Його товариш Сергій був дуже стурбований і знервований. "Я навіть не знаю, що робити казав він. Він має зв’язки, а я ні. Він просто мене скинув, позбавив мене мого проекта. І я не можу нічого доествести. Я не маю ресурсів", — говорив він, ледве стримуючи сльози.І це доводило, що він знаходиться в відчайдушному становищи.

Олександр уважно слухав. Він не одразу відповів, тому що знав, що навіть у таких ситуаціях не можна приймати поспішних рішень. Він розумів, що хоча йому було дуже важливо допомогти Сергію, але необхідно позбутись деяких сумнівів. Сергій не міг зрозуміти, як його друг може допомогти йому в такій ситуації. Але Олександр знав, що не можна просто відмовити. Він міг бачити і знав, що Сергій справді потребує допомоги, і вирішив діяти.

"Я можу допомогти, але тільки якщо ти сам цього хочеш. Ми не будемо використовувати темні методи. Ми знайдемо інший спосіб ", — сказав Олександр. Треба діяти розумно і без емоцій, тільки в такому випадку можна сподіватись на успіх. 

Він знав, що Сергій був чесним і добрим чоловіком, і тому не міг залишити його наодинці з цією проблемою. Тому вирішив використовувати свій дар для того, щоб знайти вихід з цієї ситуації без шкоди для інших. Але ця справа була не звичайна, тому що стосувалась інтелектуальної власності.

Олександр зосередився на думках Сергія та його колеги, того самого чоловіка, який забрав у нього проект. Він міг чути його страхи, його сумніви. Цей чоловік Віктор не зовсім володів темою проекта і тому мав багато сумнівів. А зробив це тому, що його підштовхували до цього впливові друзі згори. Його дуже непокоїло сумління і достатньо було маленького поштовху, щоб він відмовився від своїх неправедних дій. Але цей поштовх треба було знайти і заробити. Тому треба було просканувати і визначити зацікавленість і мотиви також і оточуючих, в тому що відбулося.

Олександр спокійно, не виявляючи хвилювання, зробив кілька дзвінків. Він не погрожував, не просив — просто уточнив кілька деталей, поставив кілька запитань в- потрібних колах, і вже за декілька годин мав чітку картину: проект Сергія справді був вкрадений, але ще не встиг набрати офіційної сили в правах крадія. Все ще можна було виправити — але діяти потрібно було швидко.

Він повернувся до Сергія:

— Ти мусиш зібрати всі документи, які доводять, що ти працював над проектом першим. У тебе є прототип, листування, чернетки? Це дуже важливо.

Сергій, хоч і здивований зміною в голосі Олександра, кивнув:

— Усе є. Просто… я не знав, куди з цим іти.

— Тепер знаєш. Завтра я домовлюся про зустріч із журналістом, який не боїться великих прізвищ. І ще одна річ: я знаю одну людину в агенції інтелектуальної власності. Якщо ми встигнемо подати заяву першими, твій проект не зможуть привласнити вже на офіційному рівні.

Сергій мовчав. У його очах заблищала надія. Не те, що раніше, він взагалі не вірив в можливість повернути проект.

— Але головне — не помсти прагни. Не варто опускатися до рівня тих, хто грає брудно. Ти маєш бути кращим. Інакше Бог не буде з нами, — тихо додав Олександр. І це головне в цій справі, тому ти це пам'ятай.

Наступного дня вони разом подали заяву, передали всі документи юристу та дали інтерв’ю журналісту, який готував серію матеріалів про корупцію у сфері стартапів. Через тиждень проект Сергія був визнаний офіційно його, а той, хто намагався його привласнити, сам опинився під слідством за спробу шахрайства.

— Я не вірю… Я просто не вірю, що це все реально, — казав Сергій, сидячи з Олександром на лавці в парку. — Ти мене врятував.

— Ні, Сергію. Це Бог дав нам обставини і шлях. А я просто трохи підштовхнув.

Сергій мовчав. Потім обійняв Олександра:

— Дякую тобі, друже. І… дякую Йому. Ні дякуй Богу без відчуття сорому і сумніву, щоб Він і тебе не посоромився і не мав в тобі сумнів.

Тому Олександр лише усміхнувся. У нього знову загорілась думка — когось десь зараз теж треба врятувати. Але поки що… він просто сидів на лавці, поруч із другом, і насолоджувався моментом.