Розділ 4. Час приймати рішення

Час від часу Олександр почував, що його життя тримається на межі, що його дії можуть змінити багато чого навколо. І навіть це було добре на перший погляд. Але це на перший погляд. Тому в деяких випадках, необхідно було проводити час за комп'ютером і спілкуватись зі штучним інтелектом і це допомогло. Але він вірив, що головне — це вірність принципам. Це було найважливіше. Він усвідомлював, що його дар може змінювати життя людей, але він не мав права ним зловживати. І головне, коли навіть твориш добро все повинно відбуватись по волі Господа. Тому коли справа не просувалась не дивлячись ні на що він її припиняв. Бо в цьому він вважав волю Господа.

Одного ранку, прогулюючись містом, він побачив чоловіка, який стояв біля старої церкви. Олександр вловив його думки, які були повні зневіри: "Я втратив все, моя родина на межі. Чи є для мене хоч якийсь шанс на краще? Я не знаю, що робити далі."

Ці думки були настільки сильними, що Олександр не зміг пройти повз. Він підійшов до чоловіка і зупинився, неначе випадково. Він відчув, що цього разу його дар потрібно буде використати, але лише для того, щоб допомогти, а не змінити долю людини.

"Вибачте, я помітив, що ви виглядаєте, як людина, яка має важку ситуацію. Може, я можу чимось допомогти?" — запитав Олександр, намагаючись не виглядати нав'язливо.

Чоловік подивився на нього, зацікавлений, але здивований таким питанням від незнайомця. "Не знаю. Мені здається, я вже все перепробував, і все марно.

Олександр не хотів нав’язувати свої поради, але він відчув, що цей чоловік потребує допомоги. Він знову відчув ту саму думку, яка прийшла до нього раніше: "Дайте йому шанс." І він заглибився в той клубок думок, які були у того чоловіка, до того, як він прийшов до критичної межі. Також проаналізував думки людей з якими він мав взаємодію і на цьому підгрунті він знайшов, саме для нього варіант.

"Є одна річ, яку ви можете спробувати. Проблеми можуть здаватись непереборними, але іноді ми просто потребуємо трохи допомоги чи правильної поради в потрібний момент. Іноді правильне рішення знаходиться зовсім поруч, просто треба його побачити." Олександр вказав тих людей, їх вчинки, його помилки в зв'язку з цим і подальші дії для виправлення ситуації.

Чоловік замислився, і хоча не розумів, чому незнайомець так зацікавлений у його житті, і звідки він так багато знає про нього і його оточення, він почув в словах його якусь правду і цього йому було достатньо. Олександр залишив його, не даючи конкретних вказівок. Він зрозумів, що в його випадку не було сенсу втручатися занадто глибоко. Всі люди самі повинні пройти свій шлях.

Ввечері того ж дня чоловік подзвонив йому, за здалегідь залишеним номером телефону,  кажучи, що його родина знайшла нову можливість пробачити його, і він був готовий взяти на себе нову відповідальність. Олександр не міг не відчути, що його порада справді мала значення, хоч і не була прямою дією, він зрозумів, що це Бог діє через нього, бо інакше, чого його поради приносять користь, коли б могло бути асе і навпаки, хоч він і справді знав, що буде далі, тому що мав дар від Бога.

Олександр завжди пам'ятав, що справжнє добро не полягає в тому, щоб змінювати людей силою. Іноді це просто бути поруч і дати шанс. Його дар був йому наданий не для того, щоб змінювати світ чи створювати світ чи створювати і впроваджувати велику історію. Він зрозумів, що справжня мета — це бути корисним для тих, хто дійсно цього потребує і при цьому бути скромнішим.

Під час цієї зустрічі він вперше усвідомив, що робить добро не заради себе, а заради тих, хто без нього не зможе знайти правильний шлях не тому що він такий розумний, а тому що йому допомогає Бог.