Глава 2

- Познайомтеся - це Ян. – Веселий голос Максима повернув Уляну із бентежних спогадів. Хоч зараз дівчина знаходилася у розкішному ресторані, проте її тіло продовжувало тремтіти і їй здавалося, що вона й досі перебуває заручницею у тому сирому підвалі. Відлунням у голові звучав голос нареченого, де він називає на ім'я її подруг. Коханий простягнув руку, ніжно схопив дівчину за долоню та став поруч:

- А це - моя наречена Уляна.

Навіть легкий поцілунок у щоку, який подарував їй майбутній чоловік, не зміг знищити хвилювання, що наростали товстими прошарками з кожною секундою. І хоч вона вперше побачила обличчя свого викрадача без чорної маски, сумнівів не було – це точно Омелян. Проникливий погляд  знайомих волошкових очей, який колись дурманив своїм магнетизмом, зараз здавався рідним та теплим, але разом з тим відчуженим й далеким.

Чоловік був майже таким, як вона його уявляла: чітко виражені вилиці, ідеально поголені щоки, рівний ніс, прямі брови, що надавали обличчю суворого вигляду та пухкі губи, які колись так вправно цілували її. Коротке темне волосся кольору нафти гармонійно перегукувалося з чорною сорочкою, на якій виділялися ідеально білі ґудзики. Класичний сірий костюм не зміг приховати спортивну статуру й татуювання чорного крука, що трішки виднілося з-за комірця. Легкий кивок голови й Уляна почула його терпкий баритон:

- Радий познайомитися з дівчиною, яка полонила серце Максима. Він про тебе багато розповідав.

Тепер всі сумніви зникли, перед нею постав той, кого вона стільки років вважала мертвим. Омелян поводився так, ніби вони не знайомі та бачаться вперше. Невже вважає, що вона не впізнала його? Їй хотілося накинутися на нього з кулаками, засипати запитаннями та з`ясувати найголовніше - чому він покинув її й змусив вважати себе загиблим? Своїм зникненням Омелян розбив дівоче серце, розтоптав перше юнацьке кохання і перетворив усі мрії про спільне майбутнє на порох. Зараз вона навіть не знає, як впоралася б з цим усім, якби у її житті не з`явився Максим, ніжні дотики якого протвережували розум та повертали до реальності. Уляна намагалася не виказувати свого хвилювання і вдала, що вперше бачить Омеляна:

- Он як? А про тебе мені нічого не розповідали.

Її наречений міцніше стиснув долоню своєї коханої та, ніби виправдовуючись, повідомив:

- Ян три роки жив у Німеччині, тепер повернувся до України й планує тут налагодити бізнес, відкрити філіал своєї компанії. Зізнаюся, коли він зателефонував мені, то зробив своїм дзвінком великий сюрприз.

Ліза накручувала рудий локон волосся на безіменний пальчик, демонстративно показуючи, що він й досі без обручки та грайливою інтонацією поцікавилася:

- І чим займається такий серйозний чоловік?

- Автомобільний бізнес – сухо відповів Омелян. Зізнаватися у тому, що він перепродує викрадені автомобілі з Європи не збирався, як і озвучувати справжню причину своєї несподіваної появи. Урочистий голос ведучого запросив на вечерю і чоловік помітив, як нервово смикнулася Уляна та поспішила до столу. Невже впізнала його? Ні, неможливо.

Голодним поглядом торкався вигинів звабливого тіла та проводжав її очима. Сьогодні вона особливо вродлива. Шоколадне волосся зібране у високу зачіску, з-під якої втекли два неслухняні пасма та додавали чарівності. Стрункий стан підкреслювала довга бежева сукня з відкритими плечами і стриманим декольте. Чорне тонке мереживо огортало руки та тонку талію.  Здавалося, вона зовсім не змінилася, проте у кавових очах, які виглядали із густих довгих вій, зникла юнацька наївність. Зачарований її красою, рушив слідом за Уляною.

Бісили ці ніжні дотики Максима до його дівчинки, яку він обов'язково поверне. Вони хоч пасували одне одному, але бачити їх разом було нестерпно. З універсальною зовнішністю Максима, йому підійшла б будь-яка інша. Русяве волосся охайно зачесане назад, легка щетина покриває обличчя, карі очі загадково дивляться з-під трикутних брів – мрія, а не чоловік. Омелян завжди вважав свого друга дамським звабником, який умів багато і красиво говорити. Позаду почув квапливий стукіт високих підборів. Його лікоть нахабно схопила Ліза:

- Я завжди мріяла побувати в Німеччині і якраз цього літа хотіла її відвідати. Не порекомендуєш, з якого міста краще розпочати знайомство з цією країною?

Зараз його думки були далеко від Німеччини й ще далі від цієї рудоволосої спокусниці. Проте, щоб не викликати зайвих підозр, змушений вдавати люб’язно джентльмена та вихваляти Дрезден. Уляна вже зайняла місце поруч з Максом і Омелян сів навпроти. Біля нього примостилася Ліза, а з іншого боку Оксана. Чудово, навіть випити не буде з ким.

Коли побачив, як до них наближається світловолосий чоловік із зеленими очима, що нахабно дивилися з-під тонких брів неймовірно зрадів. Може настирлива увага цих звабниць дістанеться йому? А що, дівчатам подобаються такі брутальні чоловіки.

Довге мідне волосся зібране у хвіст, який тонким пасмом звисав над охайно підбритою потилицею та скронями. Його борода повністю заховала обличчя, а закручені вуса приховували тонкі вуста. Вухо прикрашене круглою масивною чорною сережкою, яка помітно витягувала мочку. На щастя цей незнайомець ще й сів біля Оксани та, не комплексуючи, простягнув руку Омеляну:

- Я Давид.

- Ян, – потиснувши холодну долоню, чоловік уловив незадоволений погляд Уляни. Насправді дівчина раділа, що сьогодні Давид хоч і прийшов у звичних джинсах та ідеально білих кросівках, все ж одягнув піджак на світлу футболку. Весь вечір він приділяв увагу Оксані, яка, здавалося, не помічала проявів симпатії й намагалася причарувати Омеляна. Відкрите змагання з Лізою за увагу цього чоловіка дратувало. Він не відштовхував жодну з них, не соромлячись, фліртував з обома.