Розділ 4: Неочікувана зустріч та затьмарений розум

 Нервове очікування початку їхньої сутички затьмарювало розум Франсуа, він не міг вже дочекатися команди, щоб поставити на місце самовпевненого хлопчиська та показати справжнього володаря шпаги. Мігель зробив велику помилку кинувши йому виклик, в той момент він був таким самовпевненим, що Франсуа хотів реготати від душі, бовдур. Франсуа не знав що стало причиною такої самовпевненості, але запросто міг її знищити.

Стоячи навпроти Мігеля він вже відчував, чудовий та неймовірний, смак перемоги. Сам Мігель кидав у Франсуа попереджувальні погляди, так і кажучи: "Остерігайся". Франсуа на це намагався стримати сміх кусаючи щоку.

 Нарешті пролунала команда для початку, і Франсуа не чекаючи ринувся в бій, а Мігель оборонявся, і робив це вправно, без роздумів наче на автоматі. Франсуа розумів, що талант Мігеля до фехтування можна побачити не озброєним оком, його рухи та випади були впевнені та сильні, він наче бився не на життя, а на смерть, немовби його програш дорівнюватиме мученицькій загибелі.

Франсуа охопила така журба та сором, за думки про те що він сам з  радістю подивився б на це. Зробивши вправний випад Франсуа заробив собі бал та відійшов у свій бік готуючись до наступного раунду.

 Повернувшись обличчям до суперника, Франсу злорадно посміхнувся, оголюючи ряд білих зубів, шкода що через захисну маску Мігель не міг цього бачити, та став у стійку чекає початку. Після звуку сирени, Мігель нападає, його рухи агресивні та впевнені. Було не тільки видно, по поведінці, але відчутно що Мігель не збирається здаватися, але хто такий Франсуа, щоб не розломити бажання перемоги суперника, завдавши удару Франсуа знову отримує бал залишаючи суперника ні з чим.

Відчувши злість у собі, Франсуа вирішив використати її з користю, екіпіровка липла до спітнілого тіла, роблячи дискомфорт шкірі та не даючи нормально рухатися. Але Франсуа нічого не зупинить. Він здобуває цю перемогу, як і усі інші.

***

Солоний піт стікав з чола на очі, роблячи вид, який і так було погано видно, розпливчастим та розмитим. Якби не маска на голові Франсуа, він би вже б давно витер би обличчя рукавом, повертаючи собі ясний погляд.

Франсуа переміг, як він сам того й очікував.

 Знявши захисну маску та нарешті витерши піт, Франсуа глянув на Мігеля, який стояв і не відриваючи погляду дивився на шпагу у свої руці, не віривши у свій програш. Піднявши голову, на якій ще була маска, Мігель став дивитися на Франсуа. Сам Перро не бачив його обличчя і бачити його реакцію також не міг. Посміхнувшись Франсуа пішов, тіло сильно боліло та було відчуття що в нього лихоманка, настільки йому було гаряче.

 Але фізичне почуття програвало тому почуттю яке переслідувало його. Злість та впевненість розтікалася по жилах.

Дійшовши до переодягальні та діставши телефон з сумки Франсуа набрав номер та став чекати, гудки били на барабану перетинку, а біль у голові від втоми робили цей звук ще нестерпнішим.

- Алло - почув Франсуа голос Ренні.

- Бачив мою перемогу? - На пряму Франсуа не хотів казати про бажання почути вітання, але в душі неймовірно сильно цього бажав.

- Так, вітаю, ти був як завжди на висоті - Промовив Ренні холодним голосом та вимкнув слухавку, залишаючи Франсуа в тиші.

 Франсуа довго не прибирав телефон від вуха, наче чекаючи що знову почує голос Ренні. Але чуда так не відбулося, тож Франсуа приголомшливо уставився на телефон в руці, не розуміючи що сталося з ведучим, але на зміну шоку прийшов гнів, закинувши телефон до сумки та вдаривши дверцятами шафи, Франсуа пішов з переодягальні.

Вийшовши з коридору Франсуа помітив репортерів які наближалися до нього і натягнув задоволену посмішку, хоч і його настрій був зіпсований дивною поведінкою Ренні.

Для Франсуа це стало традицією, після кожного поєдинку телефонувати Ренні, щоб почути його голос, слова були різні, вітальні, пояснювальні  та інколи злі.

 Але ніколи не були холодними. Нарешті репортери дійшли до Франсуа та стали ставити питання. Було відчуття що Франсуа опинився у вулику, а бджоли - голосні репортери.

Було чутно як його вітали з перемогою, питання про цей поєдинок і тому подібне.

 - Яка була ваша реакція на виклик Мігеля Лопеса? - Почувши це питання, Франсуа вирішив почати інтерв'ю з нього.

- Я був здивований - Промовив Франсуа посміхаючись та посміюючись - Але радий що мав справу з таким сильним суперником.

 - Ви думаєте що Мігель Лопес сильніший фехтувальник ніж інші ваші суперники? - Підхопивши минуло відповідь запитала репортерка.

 І тільки хотів Франсуа відповісти як відчув руку на своєму плечі, рука тримала міцно, наче хотіла залишити синець. Від такої нахабності Франсуа обернувся та в мить шоковано застив. Перед ним, посміхаючись у всі зуби, стояв Лукіан. Франсуа немовби обпекло по всьому тілу, він стояв перед репортерами Лукіаном, не сміючи поворухнутися. Помітивши його заминку, Лукіан обійняв його, стискаючи його тіло та притискаючи до себе, та щось прошепотів.

Наче прокинувшись від сну Франсуа перепитав - Що?- Лукіан відійшов від нього, та глянув на нього в замішанні

 - Невже перемога настільки вдарила тобі в голову? - Промовив Лукіан з посмішкою, яка не обіцяла хоч щось добре - Я привітав тебе з перемогою! - Промовив Лукіан голосніше. Вітання з перемогою? Франсуа це нагадувало злий жарт долі. В нього відчуття дежавю. Така сама ситуація була тоді, перед переломом Лукіана.

- Чому ти тут? - Різко спитав Франсуа, а Лукіан на це питання, підняв ліву брову.

 Випустивши маленький смішок, Лукіан відповів - Після моєї перемоги ми ні як не могли зустрітися, тож я подумав що цей день буде гарною нагодою.