Голосні баси музики били на вуха. Від кількості людей в приміщенні ставало душно та нестерпно. Було відчуття що їх зібрали в середині, щоб вбити, щоб вони задихалися від духоти, але вхід в клуб був відкритий, та нікого силоміць не тримали в середині.
Молоді люди вивалювалися з середини, просто не тримаючись на ногах від алкоголю, який вони в себе влили за весь час.
Але на жаль нікому з присутніх не було видно, біля сміттєвих баків, лежав покалічений молодий хлопець, вигляд був жахливий. Побите обличчя, воно було все в крові нещасного, а з руки стирчала кістка. Сірі очі помутніли, а тіло стало відмовляти, з секунди на секунду він міг зомліти, так і не покликавши на допомогу, а потім можливо буде вже пізно.
Біль був нестерпний, він повністю захопив тіло, хлопець не міг, не поворухнутися, не покликати на допомогу. Він не запам'ятав, не обличчі кривдників, не їх одягу, а тим паче голосів, вони кинулися на нього, без слів, без пояснень. Він не знав чи обікрали вони його, чи все це було чиїмось підлим наказом.
Він вже відчуває як тіло німіє, але чує як відкриваються двері запасного входу. Він не чує слів які до нього говорять, вони вже повністю не зрозумілі.
– Допоможіть – Взявши останні сили, та прохрипівши прохання, він дозволив своєму розуму та тілу зомліти.