Розділ 16

Я не знала, що мені говорити, ситуація здавалося виходить з під контролю. Ліля була дуже зла, я навіть не могла уявити, що вона може зробити в такому стані. Макс попросив її піти, але вона не хотіла, ну от і що ти зробиш їй?

- Добре, я піду. Але сина в тебе свого заберу, зрозумів?

Вона так кричала, що я думала в мене перепонки полопаються у вухах. Чому вона так себе поводить?

- Ліль, не сміши мене. Тобі Алекс не потрібний, згадала про сина! Йому добре жити зі мною, він зараз весело проводить час з моїми батьками.

- Та ти що, а ти весело проводиш годину з нею, га?

Вона тицьнула на мене пальцем, не вихована така жінка, страх.

- Та з ким хочу, з тим і проведу час, так!! А ти що думала, що я буду за тобою бігати? Ти показала себе в черговий раз з поганого боку тільки!

Вона почервоніла від злості , я думала, що ці словесні перепалки зараз закінчаться бійкою, не менше. Але ні, вони обоє різко затихли , Ліля різко розвернулася та пішла до виходу. Макс не пішов за нею, а лише видихнув та присів.

- Ти як?

Я боялася навіть розмовляти зараз з ним, але зрозуміла, що хочу підтримати людину.

- Все добре, не хвилюйся. Зараз я заспокоюся та все буде нормально. Вибач, що тобі довелося бачити це все жахіття, я не чекав її тут побачити. Ліля ще те стерво.

- Та годі тобі, все добре. Просто я не думала, що таке може бути. Вона справді дуже зла якась.

- Звичайно ж, вона ж гадала, що я буду бігати за нею, після того, як вона пройдеться по всіх чоловіках. Але побачила, що у мене теж може бути своє особисте життя.

- Нічого страшного, думаю, все налагодитись, вірно?

- Не знаю, сподіваюся, вона не забере мого сина. Побіситься трішки та й охолоне, що тут ще сказати.

- Він хіба їй потрібний? Адже вона стільки часу  мала та не забрала його.

Мені було шкода Макса, за що йому таке?

- Отож бо й воно!! Вона справді думає, що проводити з сином достатньо пару годин в місяць! Хоча вона це дійсно робить десь пару разів на місяць , і то малому не дуже подобається бути з нею. Йому нудно.

- Це страх, не могла б і подумати, що дитині може бути нудно зі своєю ж рідною матір'ю.

- Так воно і є, я тобі серйозно говорю.

- Та я вірю, Максе. Шкода, що все так склалося у вас.

- Та ні, все добре. Давай забудемо та проведемо цей вечір романтично . До речі, у мене ж для тебе є подарунок.

- Ти й так зробив мені приємний день, куди ще?

Я засміялася, мені звісно ж що було приємно, Макс мене балував.

- Та ні,  хочу дещо приміряти. Думаю, що тобі буде личити.

- Ну добре, чекаю.

Мені було так приємно, він відійшов та приніс мені оксамитову коробочку.

- Тримай.

– Що це?

- Відкривай та дивись.

Коли я відчинила коробочку, то аж рота відкрила. Там була срібна підвіска, дуже гарна, така тоненька.

– Це мені?

- Так, а кому ж ще?

Він засміявся.

- Та ну, Максе, ти чого? Адже й так усе дуже навіть класно та романтично ти організував.

- Давай допоможу надягнути? Думаю, що буде гарно.

- Давай, дякую тобі.

Я повернулася до нього спиною, він ніжно прибрав моє волосся та почав одягати підвіску на шию. Його доторки були ніжними та він так дбайливо робив це. Мені було приємно аж настільки, що по тілу пішли мурашки. Що він робить зі мною? Зводить з розуму, це точно, цей чоловік просто доб'є мене та не залишить вибору. 

- Гарно так!

Коли я обернулася до нього обличчям, він дивився та не міг налюбуватися.

- Хочеш глянути?

- Звичайно.

Ми пройшли в будинок та я просто була в шоці від цієї краси. Вона була такою гарною, просто неймовірною.

– Це коштовний камінь. Тобі дуже личить.

- Так? Нічого собі, Максе. Але це якось вже зайве.

- Катю, я хочу, щоб у нас все вийшло, ти дуже мені подобаєшся. Я не хочу тебе відпускати, дай мені шанс? Будь ласка, я все зроблю.

Я дивилася на нього, мені хотілося стрибати від щастя, але я не показувала цього. Тому що я розуміла, що треба думати головою, адже зараз буде весело, а потім що? Не зрозуміло ще, що його Ліля може втнути. Адже вона була дуже незадоволена, тому мені навіть страшно стало за своє життя. Можливо вона буде мститися мені, то й нащо мені таке потрібне? Я не хочу, щоб якась жінка спаскудила мені життя.

А це була колишня мого колишнього, це так дивно звучить. Але життя така трішки дивна річ, тому я намагалася просто не думати про це, мені було добре з Максом. Так що хай там уже буде як буде, але можливо дати йому цей шанс? Мені дуже хотілося б спробувати з ним стосунки, але я боялася. Дійсно було страшно, що він не виправдає мої очікування, як тоді. Тепер у нього ще й дитина є, навіть колишня дружина є, яка дуже зла. Тому мені потрібно буде обміркувати все детально.

- Мені треба обміркувати все, Максе. Навіть ось ця ситуація з твоєю дружиною, мене занепокоїла трішки. Я не хочу собі наживати ворогів.

- Я розумію, вибач. Я не буду тебе змушувати швидко все робити, подумай.

Він засмутився, мені стало ніяково, але що я можу відповісти йому? Я справді не можу ось так відразу погодитися та бути з ним. Мені складно, дійсно це неможливо ось так все швидко зробити. У Макса чудовий син, він і сам непоганий чоловік. Але те, що було між нами, це було складно. Та й зараз його ця колишня, навіть не знаю чи зможу я це все забути та бути щасливою з ним. Чи зможу я відкритися йому, це дуже важко. Хоча всередині я дуже хочу цього, але мій мозок говорить про інше, він не хоче більше засмучуватися і зрозуміло чому так. Він почав поправляти мою підвіску та я бачила як йому приємно просто торкатися мене. Мені теж було дуже добре, знову мурахи по шкірі від його доторків, він був таким чуйним зі мною.

- Ти така гарна та ніжна.

- Дякую, ти теж дуже турботливий. Ти гарний батько, Максе, добре спілкуєшся з Алексом.

- Так, я не завжди був таким, але потім зрозумів , що діти - то є щастя. Він у мене дуже розумний малий, ти сама бачила.