Розділ 14

Катя. День концерту Алекса.

Мені було дуже приємно, що Алекс запросив мене на свій концерт, до якого ми з ним готуємось. Він дуже милий хлопчик, я дивилася на нього і розуміла, що таку щиру дитину я ще не бачила.

Вони забрали мене на машині з дому , я вийшла нарядна, хочу був обід. Але одягнула сукню та нафарбувалася, я хотіла , щоб Алекс був задоволений. Адже я бачила як він хотів , щоб я прийшла, Макс теж був в захваті. Стільки вже днів я у нього працювала!! Неначе роки минули ,а не декілька тижнів. Але мені подобалося викладати у нього, Алекс був дійсно дуже талановитим хлопцем, тому я дуже хотіла , щоб з нього вийшов гарний музикант, вокаліст. Думаю, що так і буде, адже він буде завжди старався. А його голос з кожним разом ставав ще ліпше, гра на фортепіано теж була шикарною. Він схоплював все одразу, дуже талановитий хлопчик. 

- Дякую, Алексе. Мені дуже приємно, що ти покликав мене. 

Цей малий вийшов з машини та галатно вказав мені . Макс відчинив дверцята , а Алекс запросив мене сісти , це було дуже мило.  Оце виховання!! Макс молодець, що виховував такого сина, справжній джентельмен. Це було просто неймовірно, Алекс посміхався та був щасливим. Він наче взагалі не хвилювався, та й правильно. Дійсно сміливий малий, він молодець. 

 Мені було трохи ніяково, що Макс стояв і спостерігав за нами, але я розуміла, що він просто щасливий, що його син порозумівся зі мною. Але я розуміла, що не можу обіцяти йому дати те, чого він хоче. До відносин я зараз не зовсім готова. Бо так точної відповіді я їй не дала. Я не можу ось так просто взяти та відкритися йому повністю , та ще й ця шалена фурія, Лілія. Вона теж напружувала мене, думаю, що цей візит був явно не останнім.

І вона ще захоче не раз мене побачити, хіба Макс не дасть їй насідати на мене. Хоча я й сама здачі дам їй, головне, щоб вона межі дозволеного не переходила. Тому що вона з тих людей, які явно думають, що вони найголовніші у цьому світі й інші мають робити тільки так, як вони того захочуть. Ніколи не любила таких людей, у мене була така сама однокласниця. Здавалося, що вона ходить до школи лише для того, щоб усім показати свою нову зачіску.

Навчалася вона так собі, але красуватися приходила, хоча останні рази вже ніхто не був вражений її новою зачіскою, в результаті вона розчарувалася в собі та взагалі забила на свою зовнішність. Ці дивні перепади, то все , то нічого, мене вбивало таке в людях. Як можна бути таким, а чи не краще хіба налаштуватися на позитив та стабільно щось робити? А то красуватися, а потім впасти в депресію - це так тупо. Я була щаслива, тому що я була стабільною все життя і трималася, я ніколи не понтувалася, але й не падала обличчям у багнюку. Звісно ж коли мої батьки загинули, то я не могла дуже довго взяти себе в руки. Але я пережила все, витримала все, дякуючи моїй Ольці. 

А якщо щось і траплялося погане, то я намагалася якнайшвидше вийти з цього положення і йти далі з високо піднятою головою. Це те, що заряджало мене, я була щаслива, що ось так у мене все пішло, сподіваюся, що далі так і буде.

Концерт був чудовим, Алекс гарно показав себе на сцені. Йому всі аплодували, а потім ми поїхати та посиділи разом в кафе. Було так добре, по сімейному, я була рада. Після нашого активного дня,  Макс привіз мене додому, Алекс залишився в машині .

- Ти завтра вільна? 

- Так, а що? 

Я дивилася на нього ,від Макса віяло теплом та турботою. 

- Можливо зустрінемося? У мене відпуска, малий буде у батьків. Але якщо маєш бажання та не зайнята.

- Навіть не знаю, відповім пізніше, не проти? 

- Не проти , дякую, що була на концерті. Для Алекса це важливо. 

- Він молодець.

- Так,  дякую. Але завдяки тобі він відкрив цей талант повністю. 

- Та годі тобі, все добре. 

Він обійняв мене та поцілував руку, це було дуже галантно. Я не очікувала такого жесту, але мені було приємно, я аж засоромилася. 

- До завтра, Катю, надіюсь на це. Гарного вечора. 

Він підморгнув мені. 

- І тобі , дякую. 

Я посміхнулася та пішла додому. Дійсно був класний день та вечір, ми гарно провели час. Була вже дев'ята вечора, ми щойно поспілкувалися з Олею по телефону. Вона розповіла про побачення, відповіла, що більше не буде з ним бачитися. Я зрозуміла, що на цьому крапка. Ну можливо й правильно, якщо воно не її, то навіщо себе силувати заради того, щоб не здатися поганою. Я розуміла, що Олька з характером дівчина, але все ж вона теж заслуговує на те, щоб бути щасливою. Вона завжди всім допомагала , підтримувала. Але часто потім залишалася одна, як і я. Тому ми були одне у одного завжди, коли було і добре нам й погано . Це дійсно так і було , мені хотілося, щоб я була щасливою і мою подруга теж. 

Я розуміла, що їй не вистачає кохання, вона дуже хоче дарувати всю свою турботу і ласку тому самому, єдиному. В принципі так само як і я, але ми ніяк не могли знайти тих самих. Ми, напевно, не там шукали? Вона навіть мені відповіла, що сайти ці знайомства – повна фігня. Тому я вже сумнівалася, чи треба там реєструватися. У результаті ми дійшли висновку, що наші хлопці самі з'являться у нашому житті. Олька знову була самотньою панночкою і відповіла, що треба в суботу зібратися. Я ніби була і не проти, але потім подивимося.

Поки що я не знала, як там йтимуть справи. Але думаю, що для подруги я завжди знайду час, тому що вона для мене його знайшла, коли я сиділа вдома одна в депресії. Думаю, що в неї зараз теж може настати депресія, те що було й в мене. Тож треба рятувати подругу, вона відповіла, що йде вже спати, хоче якнайшвидше вже закінчити цей день. Я її підтримала як могла, потрібно буде дійсно побачитися з моєю маленькою, а то вона не в дусі. Ну от чому їй щастить на таких дурних хлопців? Мені теж не дуже фартило в цьому плані, але я зустріла Макса й чомусь моє життя почало змінюватися.

З університету я поки що звільнилася, але не знала чи повернуся туди чи ні. Я дуже надіялася , що ні. На життя мені вистачало , я навіть вже відкладувала на свої плани. Хочу відкрити свою студію, можливо й Ольку туди покличу. Вона взяла пару учнів до себе додому, тому поки що думала над тим , чим піде з основної роботи . Літом вона не працювала, але їй виплачувати мінімальну зарплатню. Надіюсь , що до осені в неї підуть справи краще та й вона не повернеться туди. Мені поки що фартило більше, але Олька була рада за мене.