Розділ 13

Макс. 

Ми посварилися з Лілею, тому що вона почала псувати мені настрій та життя останнім часом. Що це взагалі таке?? Хто вона мені така, щоб приходити до мене додому та тикати пальцем в Катю. Взагалі вже страх втратила, вона дійсно стала ще більш дика.  Але я їй спробував пояснити, що це норма, це правила етикету, так не можна поводитися з людьми, тим більше з незнайомими. Ох, я так втомився, поки ми з нею розмовляли. Я неначе спілкувався з маленькою дитиною.

Вона просто нічого не розуміє та й критику не сприймає . Навіть малий вибіг, бо ми кричали.

- Мам? Ти приїхала до мене?

- Привіт, малий.

Він підбіг і обійняв її, а вона лише погладила його по голові, ніби він не її рідний син.  Вона далі продовжила розмову зі мною.

- Ти нормальна? З дитиною не хотіла побачитись? Я не хочу нічого з тобою обговорювати.

Я ледве стримався, щоб не накричати на неї. Але Алекс у нас розумний хлопець, він зрозумів, що щось не так. Він уже вмів розрізняти інтонації.

 - Не сваріться . Мамо,  у нас сьогодні було таке цікаве заняття з Катею.

- Так? Тобі вона подобається ? Ану підемо і розповіси мені про цю викладачку, вона напевно хороша?

- Так, вона класна.

Ліля посміхнулася хитро мені та вони пішли в кімнату до сина. Ну вона й стерво!! Вони пішли, але вона дивилася на мене з-під лоба. Я тільки но  зітхнув, здавалося, що малий розумніший за свою матір, мабуть так воно і було. Тому що Алекс щойно вирішив наш конфлікт, а  я тим часом вирішив написати Каті, бо незручно вийшло. І з якого переляку вона прийшла сюди без попередження , ця навіжена Ліля??

Та й ще почала вказувати Каті що і як їй робити. Це звичайно взагалі не вкладалося в мене в голові, як вона може таке собі дозволяти , як доросла людина може так поводитися??  Ну невже вона думає, що вона  королева і їй всі  винні.  Мені здавалося, що так воно напевно і є, бо з тим тоном, яким вона розмовляла з Катею, так не розмовляють з незнайомими людьми, це капець якийсь.

Шкода, що Алекс бачив наші сварки.  Він зрозумів, що нічого не буває ідеального і тепер я буду тільки сподіватися на те, щоб вона якомога менше ходила сюди, буду міняти замки.  Щоб у малого була нормальна психіка, хочу, щоб  він виріс нормальним мужиком. А то буде дивитися на істерики мами та не ясно , що буде.  Сподіваюся, що йому будуть траплятися нормальні дівчата , я все зроблю для цього. Але тут уже я мушу дивитися, щоб так і було, а то це незрозуміло коли буде, а я вже парюся. Але я дійсно дуже хвилювавя, щоб на нього не впливало те, що він бачив .

Діти тяжко переносять, коли батьки сваряться, але Ліля сама провокувала сварки. Здавалося, ніби вона зовсім не думає своєю головою, що малий це все розуміє і бачить. Він уже дорослий хлопчик і все поглинає як губка. Але нічого, я з ним потім поговорю, коли вона поїде до свого чергового чоловіка. Фу, я просто бачити її не хотів, а тепер ще більше, поваги до цієї людини просто нуль із десяти. Тому я розумів, що цілком правильно вчинив, що розлучився з нею.

Напевно, я тоді був сліпий, що не розумів цього, але нічого страшного, головне, що я вчасно побачив це і виправився. Тому що Алексу було б важко жити з такою матір'ю, яка навіть зараз не може з ним нормально провести час, тож слів просто не було. Добре, що після розмови з Алексом, вона наче трохи заспокоїлася. Значить Алекс нічого зайвого не сказав їй, хоча, а що б він міг розповісти? Якщо нічого такого не було, все було добре, по суті. Тож я був радий тому, що ми з ним так добре ладнали. Він міг зберігати мої таємниці, а я його.

Син почав мені вже про дівчаток розповідати, які йому там у садку подобаються. І дуже просив, щоб я мамі не говорив про це. Не знаю чого так, може він їй також не довіряє, як і я. Але добре, що він зі мною ділився цим, тому що одна справа, коли він не просив Лілі розповісти. Інша справа була, якби дитина приховувала б усе поспіль. Це було неправильно, але він відкритий хлопчик, і ніколи у нас ще не було проблем для того, щоб спілкуватися відкрито і розуміти один одного. Я завжди хотів, щоб я мав так.

Хотів, щоб ми завжди  з сином розуміли одне одного, це для мене найкраще, що могло б статися, так що я був дуже вдячний долі, що він був у мене і залишився жити зі мною. Без нього набагато нудніше мені було, це я вже зараз розумію, бо він добрий у мене. Я займаюся з ним і бачу результат, що він може стати найкращою версією мене. Він настільки розумний і товариський, що тут слів не потрібно зайвих, лише гарні емоції від того, який він у мене класний син.

Ніколи не міг би подумати, що буду так радий тому, що я батько, це велике щастя бути ним . Нічого позитивного я особливо не запам'ятав з стосунках з Лілею. Все що гарне залишилося від неї, це дійсно тільки Алекс.  Він мій маленький джентльмен, я розумів, що з нього можна виховати хорошу й успішну людину. І я прагну цього і точно зроблю так. Думаю, якби він жив з Лілею, то нічого доброго з цього не вийшло. Вона взагалі була моєю найбільшою помилкою, яка могла статися зі мною.

Краще б зі мною трапилася така помилка, як Катя. Але я не можу назвати її помилкою, вона просто подарунок долі. Мені дуже подобалося спілкуватися з нею, вона дуже цікава дівчина, для мене вона була просто ідеальною. І я дуже хотів би, щоб у нас все налагодилося , але поки що у нас були якісь незрозуміл стосунки, і не туди і не сюди. Та й після цих нападів Лілії, думаю, що Катя трохи задумалася про те, що я не вмію вибирати дівчат і загалом вибирати нормальних людей. Зазвичай це бентежить людей, сподіваюся, що її це теж не засмутило. Вона ніби була такою бойовою дівчиною, що її навряд чи чимось можна було засмутити. Але я розумів, що вона тільки може здаватися такою, а насправді думає, що я придурок. Звідки я міг знати? Адже читати думки я не вмію. Катя була незвичайною дівчиною, з нею мені хотілося бути постійно, це така була тонка натура.

Але водночас така жвава дівчина, що в мене просто не вкладалося в голові. Це дуже круто, що вона така і що ми з нею спілкуємось. Я б на її місці вже напевно втік, якби зі мною траплялися такі казуси. Але вона трималася, може у неї все таки теж є почуття до мене. Інакше як пояснити те, що вона досі не втекла від мене? Навіть не знаю, це напевно не можна зрозуміти. Але я і не намагався приховувати від неї своє реальне життя, я був таким, яким я був. І я відкрився їй таким, не знаю, наскільки сильно я змінився відтоді.