Розділ 8

Катя. Вечір. 

Я розуміла, що не зможу заснути, таке враження, що про мене хтось думав. Мені так бабуся говорила, якщо не можеш довго заснути, значить про тебе хтось думає, і я навіть знала, хто це. Але я не могла відповісти взаємністю Максу, тому що він сам винний у тому, що так повівся. У нього чудовий син і у них гарні стосунки. Я бачила, що він виховує його дуже добре, він давав йому освіту, виховання, багато чого!! Отже виходить, що він гарний чоловік та тато. За чоловіка дійсно не знаю точно, але думаю, що Ліля не дуже то й гарна жінка. Хоча я навіть не знаю, можливо вона й добра, я до кінця не можу знати. Адже я не бачила її й не знала особисто, так воно й було. Я поки не взнаю людину, то не зможу про неї нічого говорити та критикувати .

Але я розуміла, що не можу так просто відповісти йому взаємністю, ще дуже зарано . Зараз так точно не можу собі цього дозволити, бо маю інші цілі та плани на життя. І поки що туди не входить сім'я та чоловік. Нехай він і намагається догодити мені, хоча мені здається це він ще не намагається, але я не можу так просто радіти й кинутися йому на шию. Не хочу я так робити, не думаю, що це буде правильно.  Не знаю, як вірно вчиняти в даній ситуації,  але думаю, що ми будемо обидва не праві, якщо віддамося зараз своїм почуттям.

Мені здається, що це абсолютно не правильно і не можна так робити, інакше ми просто зануримося в те, з чого потім не виберемося. Ми ж не можемо знати, як там у нас буде, тож я не хочу просто нічого робити .  Я розуміла, що мене тягне до нього, але от як відкритися йому знову??  Я не можу собі цього дозволити, інакше потім раптом що,  буде дуже боляче, а я вже пройшла цю біль. Більше я не витримаю такого.

Я лише викладач його сина, я мушу ходити до нього додому та займатися суто музикою з Алексом,нічого  більшого не буде . Треба розуміти, що в мене є мета і я маю до неї йти та дотримуватися правил. Я розуміла, що якщо я дам слабинку собі й дозволю грати не за правилами, то мені не буде прощення. Я програю йому, бо виявлюся слабкою жінкою, яка хоче, щоб її любили. Хоча він теж так поводився, ніби в нього вже давно нічого ні з ким не було.

Зате з таким заробітком я зможу домогтися того, чого хотіла. Нарешті мої бажання здійсняться й я буду щаслива від того, що я зробила це, від того, що дійшла до мети. Адже так нелегко виявляється йти до своєї мрії. Сам цей шлях дуже цікавий, хоч і складний. Я робитиму допоки в мене будуть сили, ніхто й ніщо не зіб'є мене з вірного шляху. 

 Наступного ранку я ледве піднялася  з ліжка. Як же не хочеться йти на цю роботу, й коли вона стала так сильно мене дратувати?? Напевно, саме в той момент, коли Макс мені скинув таку зарплату за раз , яку мені тут видають за чотири місяці? Так, він одразу попросив карту та скинув мені гроші наперед, можливо це теж одна  його маніпуляцій?? Олька упевняла мене, що я все правильно роблю, потрібно лиш думати головою. Не вестися на на почуття, емоції, це дійсно зайве. Тому я спробую, можливо в мене вийде ? 

Навіть сидячи на роботі я думала про Макса, про те, що між нами було раніше та вчора. Так не робиться, я думаю, що це буде безумство, ходити на зайняття та бачити його .  Ох, поскоріше б відбухати вже той концерт. Мені так хочеться вже відпустки, хочу собі гідного чоловіка та дітей, але ще зарано.  Мені вже хотілося мати сім'ю , щоб зрозуміти як це, тому що мені здається, що я б непоганою була  мамою та дружиною.

Але чи буде мені вистачати часу на сім'ю й на роботу. Мені здається, що це надто складно все встигати, але я мушу  спробувати. Я не зможу вчинити так як Ліля, просто віддати своє чадо чоловікові?? Дивна вона у Макса,  не знаю, як так можна вчинити, це якою мамою треба бути?

Навіть якщо він дуже крутий батько і чоловік, то це не означає, що ти повинна йому залишати свою рідну дитину. Але не відомо наскільки вона колишня та й чи часто вони бачаться?? Якась дивна ситуація вийшла. Ти ж його народила, як можна так взагалі? Не можу зрозуміти та не зрозумію, мені здається, що вона трохи дивна особистість.

Цілий день я думала про те, що було між нами та що може бути. Макс не виходив з голови, мені здавалося, що я збожеволію. Зайняття сьогодні тяглися всі дуже довго, це жах, ніби всі спеціально тупили, щоб мене вивести. Але в мене було найголовніше правило: потрібно завжди тримати себе в руках та не кричати.Тому що так не можна чинити, треба до останнього боротися за те, щоб в учня виявився талант без зайвих криків у його бік. Це було дуже добре, я думаю, що теж буду зі своєю дитиною дуже уважною та люблячою. Думаю, що це буде дуже класно , я вірю в те, що буду гарною мамою. 

Мені здається, що я просто ідеальний викладач, мені так дехто й говорив. Я не кричу ніколи, нормально навчаю своїх учнів і вірю в них більше, ніж у себе. Навіть деякі батьки не вірять напевно так у свою дитину, як я вірю в неї. Тому я дуже пишалася тим, що я займалася тим, що мені дано. У мене з дитинства був чудовий голос і слух, мама коли  це зрозуміла, одразу віддала мене на музику. А там уже вокал та музика стали основою мого життя. В школі  я теж вчилася добре і навіть майже стала відмінницею, але на жаль, часу не вистачало на все. Спорт, музика, школа.... Як я могла це все встигати? Я ж звичайна, жива людина .

Мені теж хотілося відпочити, поспати та не думати про те, що в мене завтра за графіком і коли, а просто піти та погуляти з друзями. Або повалятися вдома в гамаку на подвір'ї. Я дуже рідко відпочивала, мене так привчили, але я не скаржилася ніколи батькам на те, що втомлювалася. Зараз я розумію, що це добре, що я була такою активною та завантаженою.

Але трохи дитинство пройшло повз мене і я особливо не відпочивала і не гуляла з подругами. Ось тепер так у мене їх і мало, але я розуміла, що все, що не робилося, робилося на краще. І я була готова добиватися і далі своїх вершин й зараз. Хоча мені трохи було прикро за те, що я втратила ті роки. Поки мої однолітки могли дозволити собі гуляти, я грала на фортепіано. Поки вони їздили собі до парку гуляти влітку, я ходила на танці, але правда потім ходила після тренування гуляти.