Розділ 6

Катя. Ранок. 

Мені здається, що це не правильно, що я погодилася викладати у Макса. Хоча я буду займатися з Алексом, його сином, це моя робота. Але я розуміла, що це не звичайний учень, це син мого колишнього хлопця. Макс активно проявив себе вчора, краще би він проявив так себе в той час, коли ми були ще з ним разом. Але мабуть його дійсно з колії вибила та ситуація з його братом, можливо й так. 

Я згадала, як Макс обіцяв зовсім іншу зарплату, вдвічі та навіть втричі більшу. Ну і про що тут можна далі говорити? Я у нього буду викладати тричі на тиждень по годині , там же я сиджу з понеділка по п'ятницю, з дев'яти до двох. Тож тут і не треба думати, що я виберу. Але це в тому випадку, якщо Макс не перейде кордони між нами й буде нормально поводитися. Бо поки що мені цікаво було займатися з його малим, він був талановитий, а я люблю таких учнів, та й спільну мову ми начебто швидко з нею знайшли.

Так що буду поки що там, можливо потім ще знайду собі учнів, братиму додому,  вийде непогано по заробітку, я думаю. Але для мене ще важливо, щоб був контакт з учнем, та й результат. А то інакше у мене відпадає бажання вчити, коли я бачу, що йому це не треба, але його змушують батьки. Бо хочуть через своє чадо втілити свої дитячі мрії, але так ніколи не потрібно робити зі своїми дітьми.

І я вже багато чому навчилася за ці роки та зрозуміла,  що я не робитиму зі своїми дітьми. Тому що це непоганий досвід, коли ти спілкуєшся з учнями різного віку. Бувають такі діти, що ти бачиш, ось це розумна людина росте, і будуть з нього люди й виросте талант, яким він потім буде підкорювати сцену.

Шкода, що я не підкорила, хоча чому , я підкоряла, але не дійшла туди куди хотіла. Тому що того дня я порвала голосові зв'язки та просто не могла поїхати на свій виступ. Я пройшла на шоу талантів, на кастинг, мене запросили на другий етап відбору, але не вийшло, вдача була не на моєму боці. Пам'ятаю, як мені тоді погано було, батьки ледь мене заспокоїли. Батьки.... Адже я не підозрювала навіть, що життя відбере їх у мене, ця аварія,  дебіла водія так і не посадили. Він був п'яним, але в нього були знайомі в поліції, й  не тільки. А ми навіть зі своїми знайомими нічого не могли зробити, хоча вони були . 

У тата було багато друзів та знайомих, але що я могла сама вдіяти?? Та нічого. Цей винуватець смерті моїх батьків  пхав мені гроші й дуже сильно перепрошував, мені довелося їх взяти. Тому що я залишилася одна та не могла навіть оплатити похорони.  А він лише посміявся і відповів, що якщо треба буде будь-яка допомога, гроші чи що там, то щоб я зверталася до нього. Він був самотнім чоловіком без сім'ї. Мені стало відразу мерзотно з ним спілкуватися .

Мені було шкода та соромно за те, що я не виправдала очікування батьків і не довела справу до кінця. Думаю, що вони б так не зробили, якби раптом збили мене. Але Олька була зі мною всі ті дні та підтримувала мене, тому що я впала в депресію. Я звикла з часом полягати лише на себе, робила все, що тільки могла. Невже Макс не даремно з'явився в моєму житті...

Мені було шкода, що у нього таке сталося, але це не привід був кидати мене так по тихому. Не важливо вже, я збиралася на роботу та не хотіла ні про що думати. Сьогодні в мене не було зайнять у Алекса, але завтра я знову поїду туди. Не знаю навіть, що з цього вийде, але побачу та буду вже потім робити висновки.  День пройшов дуже швидко, сьогодні в мене були мої улюблені талановиті учні. Хоча я ніколи нікого не виділяла, але якось підсвідомо це у всіх викладачів так складається історія. Що все рівно ти будеш когось любити більше, якась є симпатія така . От один хтось тобі більше імпонує  , інша людина не дуже підходить по спілкуванню і тому подібне. 

Олька зателефонувала мені ввечері та жалілася на роботу, я їй відповіла жартома, що можу віддати свою роботу у Макса. На що вона засміялася , Оля ніколи не любила Макса. Вона досить часто мені повторювала, що нічого нормального з нього не вийде, вона неначе у воду дивилася . Адже ми розсталися з часом, якраз із-за нього. Вона дуже ревнувала мене до нього, мені було часом смішно, а часом взагалі ні. Бо одного разу вони ледве не побилися, це було дуже дивно. Але після того випадку ми ще довго сміялися, ну це було так дивно та по дитячому. 

Наступного дня я одразу ж після роботи поїхала до Макса, вірніше до його малого, у якого буду викладати музику. Ми домовилися, що я буду приїзджати три рази в тиждень та займатися з ним півтори години. Тобто годинка вокалу, та пів години присвятити грі на фортепіно. Я одягла свою літню, білу сукню та босоніжки, настрій був прекрасний з самого ранку, чому я дуже зраділа. Хоча я мала би нервувати, але ні, такого не було. Досить у спокійному дусі я находилася, то й добре. 

Після роботи я заїхала поїсти до кафе та була вже готова їхати на свою другу роботу. Дорога до будинку Макса було не складною, трішки по трасі, а потім між шикарними будинками. Я дивилася та уявляла як тут класно жити людям. Поряд озеро та ліс, це ж просто казка!!  

По приїзду , я припаркувала машину поряд з парканом та пішла до будинку. Мене знову зустріч цей милий чоловік, охоронець . Запитав як у мене справи та розповів щось про свій день, дуже милий він.

- Доброго дня!

Малий одразу ж кинувся мене зустрічати, неначе й чекав тут біля дверей весь день. 

- Привіт, Алексе. Як справи?? 

- Добре, а у Вас??

Він став переді мною і я помітила, що очі в нього допитливі та гарні як у його батька. Він перейняв зовнішність та поведінку мабуть від Макса. Не бачила вживу його маму, але дійсно копія Макса. Я не могла не посміхнутися. Він дав мені п'ять , дуже кльовий малий. 

- А де тато? 

- Тато на роботі, будній день сьогодні. Я з нянею сиджу, ось вона.

До мене назустріч вийшла дуже мила, літня жінка. 

- Доброго дня, ми на Вас чекали. 

- Доброго, так, я викладач. 

- Я знаю, мені розповідали.