Розділ 1

Катерина.

- Катюха, я тебе вітаю!! Це ж треба було вихопити такий ласий шматок!!

- Так ,  я сама не очікувала, що мене покличуть. Це буде відповідальна співбесіда, адже мені обіцяють гарну зарплатню.

 - Тоді давай там старайся якомога ліпше, все в тебе вийде. Я вірю в тебе всім своїм музичним серцем.

Олька завжди вміла мене підтримати.

- Ти завжди за мене, дякую тобі, подруго.

- Так і ти мені завжди допомагала, я обожнюю тебе.

Ми обійнялися, стало так тепло на душі. З Олею ми познайомилися ще в музичній школі, а потім вступили разом в універ на той самий факультет. Все тому що нам ми обожнювали музику, любов до неї звела нас, з тих пір ми товаришуємо , ось уже більше п'ятнадцяти років, якщо я не помиляюся. Ми жили недалеко одна від одної, так що вона була моєю найближчою подругою на всі роки.

В мене більше не було таких подруг, тому що в школі мене недолюблювали. Я часто їздила на конкурси, всілякі виступи. Тому однокласними заздрили мені, адже я встигала потім ще й навчання наздогнати.  Я була шалено щасливою, коли після дев'ятого класу вступила в коледж. А також я дуже раділа, що наші шляхи з Олею так перетиналися. 

Думаю, що ми могли б так і тупотіти нога в ногу з нею і далі, але ми ставали старшими. У мене і в неї були серйозні стосунки, але вони закінчилися не так, як нам хотілося. Не радісною та тихою старістю разом біля будинку на річці. Ми розійшлися зі своїми хлопцями, у Ольки хлопець почав поводити себе нахабно, незрозуміло з якогось переляку. А ось у мене було спочатку все ідеально, ми з ним пробули чотири роки , але потім він почав гуляти і я послала його якомога далі.

Ну навіщо мені хлопець, який ходить наліво?  Тож ми знову насолоджувалися тим, що були вільні. Ми були красиві та розумні, я викладала музику в універі, Олька у школі.   Я працювала до другої години дня в університеті, тому  вирішила, що настав час знайти ще одну роботу. Мені потрібні були гроші, а тут платили не досить багато. І я знайшла те, що шукала! Мені зателефонувала дівчина, яка проглянула мої дипломи та резюме, їй все сподобалося. В неї був син, з яким потрібно було займатися вдома у неї три рази на тиждень.

Я була дуже щасливою, але знала один секрет, що клієнта потрібно трішки поморозити. Щоб він точно потім був на гачку, тому ми з нею зійшлися на тому, що подумаємо до вечора та потім зв'яжемося, якщо все підійде. Це навіть більше залежало від мого рішення, тому що такого досвіду в мене ще не було. Але потрібно спробувати вже щось нове , адже дуже непогана зарплатня. 

Через три години була вже шоста вечора, тому я написала цій дівчині, що згодна на співбесіду. Вона була дуже задоволена, що я приїду. Я теж раділа, адже за цей час вона могла знайти вже іншого викладача, але мені пофартило. Я відразу зателефонувала Олі та ми домовилися піти посидіти в кафе. 

- То що , коли ти туди їдеш? 

Вона дуже раділа за мене. 

- Завтра на четверту годину дня. Я так хвилююся, що просто жах.

- Та ну, навіщо? Ти ж талановита, все буде добре! 

 - Ага, звичайно! Ти пам'ятаєш той момент, коли я майже не завалила екзамен? Я тоді нереально хвилювалася.

- Ну от в тому й річ, не потрібно нервуватися. Але це було дуже весело. - вона засміялася. 

- Це було жахливо, а не весело, Оль.

- Але головне, що ти потім заспокоїлася і знову зіграла, вже дуже  добре.

- Так, я так хвилювалася, що мої пальці просто перестали мене слухатися й самі пішли в танок. 

 - Так, я не забуду цей день. Як ти потім отримала диплом та святкувала весь вечір та ніч.

Увечері я завжди відчувала себе трішки самотньою, коханої людини у мене не було, я проживала сама. Але ні, у мене був кіт, його звали Пушок, то ми з ним і жили разом. Мені було двадцять шість років і я розуміла, що треба щось змінювати. Не все так звісно ж було погано , я ще така молода. У мене була моя машина, я орендувала гарну квартиру, робота яка не яка теж була. Якось з коханням не склалося в мене, не знаю чому так.

Я плюхнулася в ліжко після своїх банних процедур та думала над тим, як завтра все мине та чи мене візьмуть.  Хоч би все пройшло добре, це було дуже важливо, мені потрібні були кошти та зміни в житті. Якщо не виходить поки що з коханням, то буду розвиватися та працювати. Але ж якби я знала, що на мене чекає , то не думаючи, відмовилася б від цієї пропозиції...

Коли прийшов день співбесіди, а тобто субота, я налаштовувала на позитив.З самого ранку я почала ходити по хаті та трохи губитися, не зрозуміло чого рознервувалася. Я начебто ще вчора себе заспокоювала та була готова сьогодні гори звернути, аби отримати цю посаду. Але тепер я чомусь не знала, що мені робити та як реагувати на все. Я ніби перебувала не у себе вдома, то сковорідка мало не впала, то капець втратила. Та що з тобою таке, Катерино? Візьми себе до рук та роби крок уперед. Давно зі мною такого не було, дивно, що я почала так сильно хвилюватися.

Вчора більше я по приколу це говорила Ольці, а сьогодні я реально зрозуміла, що переживаю і не на жарт як сильно, це засмутило мене. Тому що я в школі дуже хвилювалася за все підряд, але потім багато думала над цим та змінилася по всім напрямкам. Але тепер коли у мене були знову такі відчуття як колись, я просто звинувачувала себе за це і боялася знову не стати тією боягузкою, якою була раніше.

Я тепер маю все вміти, бути ідеальною, я ще в школі була відмінницею, я не можу так просто тупити, не можу і все. Завжди по життю я була першою, я добивалася висот і це мене нереально тішило. Я маю просто вміти робити все, вибору немає. Адже я обожнюю свою роботу,  я живу нею!! Я розумію, що роблю свою справу дуже гідно, на всі сто відсотків. Лиш потрібно взяти себе до рук та не здаватися.

Шкода, що поряд не було батьків, які змогли би мене підтримати. Добре, що є моя  Оля, без неї я би  збожеволіла, не знаю як люди так все життя з дитинства живуть без батьків. Це так самотньо бути одній, ти неначе нікому не потрібен, ти одни і все. Хоч бийся головою об стінку, але ти сам на сам зі своїми проблемами. Навіть те, що навколо мене було багато знайомих - це не робило мене щасливою.