7 (3)

Роксана явно почувалась не надто комфортно через мою присутність, але я знав, що вона не з тих, хто ніяковіє. Мабуть, знову злиться.

Якби ця жінка лякалась, відступала, намагалась тримати дистанцію через те, що я дуже страшний, о, я б просто залишив її в спокої. Нащо когось мучити? Але Роксана нагадувала живий вогонь, поруч з нею повітря наповнювалось електрикою, а я сам почувався живим, як ніколи. Цікаво, як би вона зреагувала, якби я всадовив її на цей стіл і…

– Ось, ми закінчили, – звернулась вона до студента. – Пане Метельський, ви дивитесь не на екран ноутбука, а кудись не туди.

– Я лиш простежив за поглядом цього юнака.

Хлопчина, явно відчувши, що він мені не подобається, поспішив вислизнути за двері. Скатертиною доріжка, я не хотів, аби він крутився поруч з Роксаною.

Заважатиме тільки.

– Дуже сумніваюсь, що цей юнак витріщався на мої груди, – процідила Роксана, – зазвичай з усіх студентів цим страждаєте тільки ви, пане Метельський.

– Припини мене так називати, – закотив очі я. – Просто «Кирила» буде більш ніж достатньо.

– Що ж, гаразд, і що вам потрібно цього разу, просто Кириле?

– Пропоную перейти на «ти» остаточно, – підморгнув я, – адже на нас чекає новий рівень зближення! Скучив, вирішив зазирнути, поспілкуватися…

– Мені вже потрібно йти.

– Я підвезу.

Роксана закотила очі.

– І чому ж ти, – вона зумисне виділила це слово голосом, і я вдоволено кивнув – приємно, що вона бодай іноді здатна послухатися, – так в мене вчепився, Кириле? Гаразд, підвези.

– Ти дуже швидко здалася.

– Я сьогодні поспішаю. Мені потрібно відвезти Блеккі на плановий огляд до ветеринара, а це означає виклик таксі і купу нервів, тому що не кожен таксист готовий брати такого собаку в салон. Вони зазвичай вважають, що я поставила позначку «з твариною» заради котика в переносці або принаймні чихуахуа, не більше. Навіть нещасний померанський шпіц викликає уже бажання втратити свідомість, адже він пухнастий і може забруднити салон.

– Жодної любові до тваринок. І я можу виступити в ролі таксиста. Я не переживаю, що пес забруднить мені салон лапами чи шерстю, тим паче, Блеккі вже їздив зі мною.

Роксана замислилась. Її любов до собаки була просто велетенською, і заради цього жінка, здається, вирішила потерпіти навіть мене.

– Гаразд, – зітхнула вона. – Дякую. Бо під таким дощем ми з ним пішки точно не дійдемо. Тільки ніяких брудних натяків! В якості вдячності можу закрити одну лабораторну роботу.

Зваблива пропозиція, звісно…

– Я просто хочу допомогти, – я вчасно згадав, що жінкам подобається благородство. – Звісно, нічого не потрібно. І я здатен подолати лабораторну роботу самотужки!

– М-м-м, рада це чути.

Дорогою до будинку Роксана навіть зі мною не сперечалась. Я поводився як джентльмен: відкрив перед нею двері, втримавшись від бажання легенько підштовхнути вперед, не дозволив собі трошки помацати її апетитні стегна.

Ця жінка надто зваблива, аби бути з нею стриманим! Але один день якось протримаюсь. Мені вже навіть ректор натякає, що треба змінювати підходи, бо я надто тисну.

Блеккі привітав мене тихеньким гарчанням, але в салон, на щастя, поліз без спротиву. До ветеринарки ми дісталися швидко, і туди я теж пішов з Роксаною.

Якийсь час вона була в оглядовій з собакою, потім вийшла.

– Лікар має дещо перевірити, а потім мого хлопчика повернуть мені.

Хлопчика… Та він буйвол! Але я вирішив не коментувати, і ця мудрість пішла мені на користь, бо Роксана дивилась м’яко, не агресивно, навіть не ображалась.

Крига скресла?

– Можливо, – всміхнувся я, – ми десь разом пообідаємо? Я впевнений, що тут поруч є кілька чудових пет-френдлі ресторанів, куди можна з Блеккі…

Треба подзвонити Ірочці, нехай знайде щось підходяще, доки пса оглядають.

Роксана замислилась, і я бачив по її очах, що вона все-таки не відмовить. Так, нарешті бодай щось з усіх моїх спроб зблизитись спрацювала!

Шлях до серця впертої норовливої викладачки лежить через її собаку?

– Ну… Це непогана ідея, – Роксана зітхнула і відволіклась на телефон. – Ой, секунду. Це декан телефонує. Зараз відповім, чи не доведеться терміново до університету їхати.

Дідько. Якщо це те, про що я думаю, то зараз увесь її хороший настрій полетить під три чорти. Напевне, слід практикувати методи зближення по черзі, бо підряд вони накладаються одне на одного… Таку гарну спробу зіпсував!