5 (4)

Я довго дивився на ввімкнений екран комп’ютера. Зрештою, не втримавшись, промурмотів:

– Між іншим, в контрольних питаннях такого не було.

Роксана сперлась об спинку стільця, який я зайняв. Зараз я не бачив її обличчя, тільки відчував тепло присутності жінки, але був готовий заприсягтися, що вона нахабно усміхається, спостерігаючи за моєю розгубленістю.

– Ну, пане Метельський, я вас здивую, але коли ви пишете контрольну по вищій математиці, і там з’являється додавання натуральних чисел, скарга, що в теорії не описали, як це робиться, не приймається. Як же ви програмували, в блокноті?

– Я ж не геть дурний, на папірці воно не запуститься.

Роксана розсміялась. В неї був гарний, веселий сміх, але звучав він вельми підступно. Жінка нахилилась до мене ближче і прошепотіла:

– Сьогодні просто чудовий день. Я б з задоволенням його повторила. І я мала на увазі комп’ютерну програму. Так що давайте, шукайте середовище розробки.

Що ж, кілька секунд мені знадобилось, аби вивчити все, що повиносили на робочий стіл. Пістрявий такий, що очі можна зламати. Відкинувши геть користувацькі програми, я навів вказівник на чорну іконку.

– Ні. Це для іншої мови програмування, – відрізала суворо вона.

Курсор відповз трішки вбік.

– А це пакет прикладних програм, і в ньому неможливо зробити те, що ви мені щойно описували, стандартними пайтонівськими засобами. Здаєтеся?

Звісно, ні. Зрештою, я знайшов таки щось приблизно схоже на потрібне, запустив і довго дивився на вікно, намагаючись втямити, що з ним зробити. Клацнув кілька разів, запустив якийсь тестовий проєкт… І скривився. Ні, це абсолютно точно не та мова програмування. Вона навіть виглядала інакше!

– Гаразд, полегшу задачу. Скористайтесь альтернативним інструментом, – запропонувала вона. – Можливо, ви робили через браузер?

Здатися чи соромитися далі? Я вирішив йти до кінця. Запустив браузер і, судячи з невдоволеного цокання язиком, зробив уже щось не те. З горем навпіл навіть виплив на потрібний сайт, загугливши онлайн-середовища, і почув важке зітхання.

– І що, ви використовували цю систему?

Інтерфейс ніби схожий…

– Так, звісно!

– Вона не передбачає завантаження файлів користувача, лише код у консолі, отже, для нейромережі не підходить.

– Нащо мені там інші файли?

– Кириле, годі вже, – махнула рукою Роксана. – Я й так знаю, що ви не робили то все самотужки. І ні секунди в цьому не сумнівалась. Ваше «володіння» практичним інструментом довело це ще раз. Ви мали розпізнавати картинки з власного комп’ютера, а не з внутрішньої бібліотеки, і в звіті це вказано. Тож, – вона розвела руками. – Побачення не буде. Навіть натяку на нього. А взагалі, закінчуйте морочити мені голову, пане Метельський. Я ставлю трійку, і годі.

Вона повернулась до журналу, і я не втримав. Під’їхав до неї на клятому стільчику на коліщатках, спіймав за талію, потягнув до себе. Роксана скрикнула, крутнулась в моїх руках і мало не впала на мене, вчасно вперлась долонями в мої плечі. Від гніву вона мало не перетворилась на драконицю, але це того вартувало. Від полум’яного погляду у мене самого всередині все аж скипіло.

– Ну так, не довчив я ту лабораторну роботу, – хрипко промовив я. – Але хіба це причина відмовлятися від хорошого побачення?

Долоні поповзли нижче.

– Я замовлю щось смачне. Люблю, коли у жінок гарний апетит. Ми поговоримо про щось цікаве. Навіть про згорткові мережі, якщо тобі подобається, Лисичко. Або… – торкнувся пальцями краю її спідниці, – про розгорткові?

Роксана схопила журнал і з силою вдарила мене по руці.

– Руки! – гаркнула вона. – Прибрав! – і штовхнула стілець, змушуючи його від’їхати далі. – Я ненавиджу самовпевнених, самовдоволених чоловіків, які вважають, що їм все можна, лише тому, що у них є багато грошей.

– Це справді відкриває багато дверей.

– Ага. Особливо широко двері примусу оточуючих, – примружилась Роксана. – Ні, пане Метельський, свої ігри ви можете припинити. Хочете перервати наше парі – будь ласка, я не тримаю, я в ньому не зацікавлена.

– Невже, – я підвівся, – нема бажання вийти заміж за мільярдера?

Яка ж вона була зараз гарна! Розгнівана, важко дихає. Я одразу уявив її в ліжку, скуйовджену, теж сердиту… Абсолютно точно, всі наші сварки закінчуватимуться саме так. Вона має бути пристрасною штучкою.

– Мільярди – це приємний бонус, звісно, але він ніяк не зможе подолати мою відразу до чужого нахабства, тупості і схильності розпускати руки, – відрізала Роксана. – І вам краще піти геть, доки я не розчарувалась остаточно.

Я зітхнув. Так, з нею буде важко. Але тим веселіше! Тож сьогодні я пішов, аби не розлютити її ще сильніше, але пообіцяв собі обов’язково повернутися.