Викладачка для мільйонера, або Підкорити неприступну

5 (3)

Роксана подарувала мені якийсь аж надто хижацький погляд. Вона мала б зиркати з обуренням, фиркати, казати, що я не заслуговую на побачення.

Натомість відповіла:

– Гаразд.

– Гаразд? – вигнув брови я. – А як же звичний спротив? Як же спроби переконати мене, що краще мені не зв’язуватися з тобою, Лисичко? Ти якась аж надто поблажлива сьогодні.

– О, я просто побачила цікавий природничий випадок: дятел стає жертвою свавілля інших дятлів. Мені цікаво, як продовжиться цей політ.

– Тобто, це згода на побачення з жалощів? – я нахилився до неї. – Що ж, Лисичко, якщо тобі подобаються такі умови, я можу ходити пішки до університету регулярно.

– І навіть добиратися на громадському транспорті?

Нізащо.

– О, якщо це підкорить серце однієї крижаної королеви, так несправедливої до бідолашного мільярдера…

– М-м-м. У гривнях мільярдер? – зацікавилась вона.

– Можливо, в фунтах…

– Думаю, в ліванських, – і знов цей хижий проблиск в очах, від якого мені ставало відверто не по собі. – Що ж, перевіримо… Мільярд у гривнях… О, виходить п’ятсот тисяч. Симпатично, – дівчина виразно підморгнула. – Пане Метельський, не варто вражати мене своїми заробітками, навіть якщо мались на увазі фунти стерлінгів. Це анітрохи не допоможе вам здати лабораторну роботу. А для того, щоб отримати побачення зі мною, потрібно зробити саме це. Ви самі виставили таку умову і, звісно, будете проти її порушення. Бо ж брехня, як казав Кант, знецінює всі угоди людства.

– Не впевнений, що Кант таке казав.

– Про це ви зможете почути в аспірантурі, якщо до неї вступите. Сідайте. Будемо перевіряти ваші знання. Звіт мені, будь ласка, на стіл, – Роксана поплескала долонею по стільниці. – Влаштовуйтесь зручніше і розкажіть, що таке згорткова нейронна мережа.

Це було дуже просте питання.

– Такий тип нейронної мережі, яка щонайменше на одному з шарів використовує шар згортки, – відповів я.

Вона вважає, що підловить мене такими дрібницями? Ха! Звісно, я трошки готувався. Розумів же, що Роксана мене випробовуватиме.

– Чудово, – солодко всміхнулась вона.

– Можу ще розказати про те, як її програмують на пітоні…

– Він «пайтон», і дякую, не треба. Наведіть мені математичний апарат методу зворотного поширення помилки, будь ласка.

Я кахикнув. Що це за алгоритм, я, звісно, читав. Але формули? Вона що, у всіх студентів таке запитує? Як вони тоді їй здають?

– Ні, звісно, – похитала головою Роксана, коли я озвучив це питання, – тільки у тих, що претендують на відмінні оцінки та додаткові винагороди, тому що здобич, яка дісталась хижакові надто просто, не може достатньо зацікавити його. Здається, саме так чоловіки зазвичай говорять про недоступних жінок. Отже? Я чекаю на формули, – вона постукала нігтем по чистій частині паперу. – Чи їх не буде?

Звісно, я не міг пригадати такі дурниці! Та й нащо вони потрібні, якщо в будь-яку секунду можна залізти в онлайн-чат і дізнатися все звідси?

– А ти, Лисичко, сама напишеш формули без підготовки? – спитав я. – Чи тільки від нещасних студентів, вражених твоєю підлістю і глибиною підступності, будеш запитувати?

Замість того, щоб  огризнутися, Роксана з підкреслено спокійною усмішкою написала на листі паперу усі кляті формули, потім розгорнула на телефоні файл з теорією і продемонструвала мені, щоб звірив. Вона таки тямила в тому, що просила мене зробити, і, здається, тепер тиснути на цю жінку буде ще складніше.

– Це було дуже складне питання, – запротестував я, не бажаючи втрачати своє побачення. – Давайте наступне.

– Що ж. Вмикайте комп’ютер, – кивнула вона. – Запускайте середовище розробки і запрограмуйте мені простеньку конволютивну нейронну мережу. Вперед.

Я подивився на комп’ютер. Практичну частину виконали за мене. І, звісно, я збирався здати все на папірцях.

– Можу написати…

– Ні-ні. Будь ласка, вперед. Якщо пан Метельський не знає, як вмикається комп’ютер, то, – Роксана нахилилась, ніби спеціально прогнувшись в спині так, що мені дуже захотілось з нею на побачення, і то ж негайно, – я зроблю це самостійно, але середовище розробки шукати і запускати доведеться самотужки. Вперед, Кириле. Доведіть, що ви справді, гм, потужний програміст.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше