3 (1)

Кирило

Іноземні партнери вміють винести всі мізки, я затямив це ще з самого початку. Іноді їх вимоги відверто неадекватні або взяті зі стелі. І, що найгірше, доводиться виконувати, бо ж хочеться отримати свої гроші і не втратити черговий важливий контракт. Я не для того стільки працював, аби пустити псу під хвіст багаторічну співпрацю.

Але цього разу я був навіть вдячний за їх вибрики. Хто б міг подумати, що отримувати вищу освіту настільки цікаво…

Мене мало хвилювали дисципліни, університет, решта дрібниць. Треба диплом то треба, напружився трохи зі вступом, далі – на контрактну форму. Бакалаврат я закінчив сто років тому, на магістратуру тоді наплював, а тепер, бачте, мої нові бізнес-партнери не можуть працювати з такою неосвіченою скотиною.

Добре, що вони не в курсі про моє буремне минуле. Там я гарно підчистив хвости, залишаючи тільки кришталево чисту репутацію і цілком нормальну біографію.

Майже.

Якщо придивитися, прогалини можна знайти, але, сподіваюсь, аж так панове партнери не вгризатимуться, це вже занадто.

Однак факт залишається фактом, освітою мені зайнятися довелось. Я думав, заплачу та й по всьому, але…

Найшла коса на камінь.

Гарний камінь. З формами такий. Мені одразу сподобалась, так і хотілось пожирати поглядом. І не тільки ним. Я б з задоволенням обвів вигини Роксани долонями. А ще подобалось, що вона так яскраво обурювалась.

– Виглядаєш задоволеним, як слон, – прокоментувала Лілія, моя ділова партнерка. – Що, так сподобався перший навчальний день в університеті?

Люблю емоційних жінок, які за словом у кишеню не полізуть. З ними весело мати справу, палає, не занудьгуєш навіть на мить. А то як не познайомишся десь у клубі чи на черговому заході, так кожна перша намагається вгодити і продемонструвати себе з найкращого боку. Або, навпаки, викотить з порогу перелік нудних вимог з «особистими кордонами» і заливає мені у вуха психологічні дурниці. Ні, бували, звісно, й інакші жінки.

Тільки здебільшого вже заміжні, як-от Ліля, бо справжнє полум’я, живу, емоційну жінку жоден розумний чоловік не відпустить. Або вона й сама вирішить, що їй потрібно.

Я всміхнувся, знов пригадуючи Роксану. Ну, красуня! Мені подобалось в ній все, і те, як спідниця обтискала її стегна, і вузька талія, і та клята строга блузка, яку так і хотілось розстебнути, і хижі іскринки в карих очах та волосся, зібране у вузол. Ще б шпилькою штрикнула до повного задоволення, взагалі було б чудово.

Ні, я не мазохіст. Але це гаряче!

– Викладачки в університеті гарні, – фиркнув я. – Думаю, що з однією у мене дещо накльовується. Файна краля.

– Господи, – Ліля закотила очі. – Сподіваюсь, ця «краля», як ти виражаєшся, в курсі, що ти накинув на неї оком.

– Я їй сказав.

– А вона що?

Я розплився в широкій усмішці.

– Послала, само собою. А потім ми з нею посперечалися, що я самостійно здам її дисципліну на «відмінно», а вона натомість вийде за мене заміж.

Лілія осміхнулась.

– Я абсолютно впевнена, що вона тебе завалить. Якщо в цієї жінки є характер, вона точно погоджувалась на суперечку, аби тебе провчити.

– Еге ж, – кивнув я. – Тільки знаєш що? Я в повному захваті від цього. Мені все подобається. Буду підкорювати поступово.

– Що, як вона проти?

– Хто переді мною встоїть?

Питання прозвучало достатньо гучно, аби моя помічниця, що саме принесла каву, аж підстрибнула на місці. Вона швидко взяла себе в руки, поставила чашку переді мною, потім перед Лілею, всміхнулась професійно, а тоді промовила:

– Переконана, пане Кириле, для будь-якої жінки стриматися поруч з вами – надзвичайно важке випробування.

– Бачиш! – підморгнув я Лілі. – Ірина діло каже. Ірочко, принесеш ще цукерок, будь ласка? Пані Лілія любить оті в червоній обгортці…

– А вам – сині і замовити м’ясо на вечерю, – кивнула дівчина. – Зараз зроблю. Хвилинку, – вона випурхнула з кабінету.

– Задавати помічницям такі питання непристойно. Ірина вважатиме, що ти з нею заграєш, – зазначила Ліля. – Ти ж на неї навіть не дивишся.

Я знизав плечима. Іра хороша працівниця, але без вогника. Та й я не кручу романи на робочому місці, вона про це добре знала.

– Та ну. Вона розумна, все добре розуміє. Як думаєш, Ірина погодиться перебратися зі мною до іншого міста, якщо я там тимчасово розміщу свій головний офіс?