23

Роман

Марія водить їх курником розповідаючи про породи, особливості утримання, раціон та чому все це важливо знати. 

Бачу, що агрономи уважно прислухаються до її слів, адже половина з них так чи інакше буде пов'язана із селекцією і такі практичні приклади дозволять їм визначитись в якій саме сфері це буде – виведення нових та поліпшення старих порід тварин або ж створення нових сортів рослин та апробація існуючих. Для них ця інформація корисна, на відміну від маркетологів. Саме тому я і беру студентів з факультету агрономії та генетики, бо вони і є майбутнє цієї сфери. 

А от щодо маркетологів, то у мене зажди є до них питання, особливо після їх питань до Марії: Якщо курка знесла яйце опівночі, то воно рахується як вчорашнє чи сьогоднішнє?; Курка спочатку думає, що з яйця буде курча, чи одразу знає, що з нього зроблять омлет?

Марія нервово закочує очі.

– А якщо курка знесла яйце без жовтка – це типу у неї академвідпустка? – вставляє своє питання Богдан, здіймаючи регіт одногрупників.

– Ні, синку, це типу студент без мозку. І те і інше іноді трапляється, – відповідає керуючий курником Санич, рятуючи Марію від необхідності відповідати на тупі питання. – Якщо готові, то можемо йти далі, – киває вже мені, і це означає, що підготовка до маленького випробування завершена.

Після так званої пізнавальної екскурсії ми рушаємо до сусіднього приміщення, яке по суті нічим не відрізняється від попереднього, окрім підготовчого моменту.

Прошу команди розділитись.

Вікторія стає поруч зі своїми агрономами, а я стаю по центру, щоб мене добре було видно і чутно для всіх.

– Перед вами два загони з однаковою кількістю яєць, – вказую на вольєри позаду себе. – Ваша задача – заходити по черзі, брати яйця та нести їх до кошика на столі. І так по черзі, поки ви не зберете всі яйця не розбивши жодного. Та команда, яка збере яйця першою та без втрат – виграє. 

Учасники усміхаються, оживлюються і готуються до старту. 

Після відмаху, першим з моєї команди біжить Денис, бере два яйця і поспішає до кошика. Слідом за ним рушає Костя, хапає перші ліпші яйця на своєму шляху і повертається. Агрономи теж часу не гаять, і пришвидшуються з кожним новим забігом. 

Коли естафету приймає Кіра, я спираюсь на одвірок в очікуванні концерту на замовлення. Перед очима картинки, як вона гидливо ступає у вольєр у своїх білих кросівках, як обережно двома наманікюреними пальчиками бере засрате куркою яйце, і як вона кривить носом коли несе все це до кошика.

Але картинка ламається, коли вона впевнено ступає у вольєр і… чорт, вона задирає футболку й починаючи від входу йде вздовж паркану, збираючи яйця в поділ. Вона не просто одним разом збирає третину, та ще й робить це не хаотично, як хлопці до неї, а працює на певній ділянці, тим самим відрізаючи шмат території, на який наступним після неї учасникам навіть не доведеться заглядати.

Поки я стою з відвислою щелепою, здивований чи то її кмітливістю, чи то тим, що вона кладе у свій одяг брудні курячі яйця, інші підбадьорюють її, дивуючись чому самі до цього не додумались. 

Вона розвертається, впевнено рушаючи до виходу і наші погляди зустрічаються – мій відверто здивований, якщо казати літературними словами, її – наче оленя у світлі фар. Вночі. Серед дороги. 

Мить і вона втрачає рівновагу, перечіпаючись за огорожу вольєра. Санич, який стояв поруч, встигає притримати її, але яйця які вона зібрала у поділ, падають на підлогу біля її ніг, розбиваючись, всі як один. 

Учасники команди розчаровано зітхають і наступним вже ніхто не біжить, бо рахувати вміють всі. Навіть якщо вони зберуть залишок яєць, все одно не виграють. 

Скориставшись можливістю, суперники, за прикладом Кіри, збирають свої яйця, обережно переступаючи через огорожу, щоб не повторити помилку дівчини. І звісно що перемога залишається за ними. 

Задоволені агрономи разом з Вікторією святкують свою перемогу, танцюючи якийсь дивний танець переможців.  Мої ж із сумом чимчикують на вихід з курника.

Поки Кіра стоїть осторонь, обтрушуючи футболку від соломи та бруду, до неї підходять дівчата з команди суперників і зі словами підтримки, по черзі обіймають її.

Я ж затримуюсь, очікуючи, що хтось з її команди теж підійде, але вони всі виходять, залишаючи члена своєї команди.

Тобто коли вона придумала оригінальний спосіб для швидкого виконання завдання, то вони ледь з розуму зійшли, підтримуючи її, а коли вона впала, ніхто навіть не підійшов допомогти чи підтримати. Чи не погарячкував я, вступившись за них перед Вікторією?!