22

Кіра

Ясна справа, що ніхто не поспішав ділитись зі мною подробицями того, що сказав Роман поки я була на кухні. 

Мої одногрупники одразу скупчились за одним столом, косуючи на суперників. Сповнені ентузіазму, а також радіючи, що кількісна перевага на нашому боці, почали будувати здогадки, що саме на нас чекає.

На їх місці я б не була такою самовпевненою на рахунок перемоги, адже не треба забувати, що агрономи навчаються по іншій програмі. Поки ми вчились аналізувати поведінку покупців, вони аналізували погодні умови, поки ми розбирались в стратегіях просування товарів, вони вчились ці товари вирощувати, поки ми робили презентації рекламних компаній, вони … вони вивчали все те, що допоможе їм виграти у цих змаганнях.

– Романе Олександровичу, – привертаю до себе його увагу. – Можна дізнатись подробиці цих змагань? – роблю максимально зацікавлений вигляд. 

Борис Вікторович за мене поручився, а отже хоча б мій погляд має бути зацікавленим.

– Що саме Вас цікавить? – обертається до мене.

– По-перше,  з яких саме завдань складатимуться змагання та скільки часу триватимуть? Ви маєте розуміти, що сили трохи не рівні. Наші опоненти присвятили цій справі чотири роки навчання, ми ж маємо інші навички та досвід.  

– По-друге? – він повністю розвертається, спираючись стегном на підвіконня.

– По-друге, чим нам в житті допоможе порпання в землі? 

А тут я вже забулась, що треба бути чемною і по обличчю промайнула крива глузлива посмішка.

– По-третє, буде?

– Ні, – хитаю головою.

– Чи правильно я розумію, що Ви, Кіро, виявили бажання очолити свою команду?

– Ні, Ви не правильно мене зрозуміли, Романе Олександровичу. Капітаном команди обрано Богдана, – озираюсь, косуючи на хлопця, який сидить в оточенні своїх друзів. – Я просто цікавлюсь. Для себе.

– Шкода, – соває руки в кишені джинсів і переводить погляд на хлопця. – Саме Ви Богдане, як капітан, якому довірились інші учасники, мали ставити мені ці питання.

– Я ще не встиг, – кидається вперед Богдан, даруючи мені свій незадоволений погляд. – Халепа випередила мене.

– Більше поваги до членів своєї команди, – робить зауваження Роман. – Ваш успіх залежить від спільних зусиль. Не думайте, що вони будуть собачитись, як ви, – киває на агрономів, які наминають молочну кашу Тоні та прислухаються до слів Вікторії, яка говорить їм щось дуже тихо.

– В чомусь ви маєте рацію, – звертається вже до мене – у них є перевага, але не в тому, що вони знають більше ніж ви. Вони в університеті теж не землю рити навчаються і такі ж самі майбутні спеціалісти та керівники у своїй галузі, як і ви. Їх перевага лише в тому, що вони згуртовані і вони готові працювати. А от на що здатні ви, ми ще подивимось.

Одногрупники кивають головами, погоджуючись.

– Ви ж знаєте, що ваш факультет вважають слабкою ланкою всього університету, саме через те, що більшість з вас навчається по блату, або ж заради “корочки”.

Очікую, що в цей момент він подивиться на мене, але він навпаки затримує погляд на Денисі.

Очікувано, одногрупники обурюються.

– Чого душею кривити, я теж так вважав. 

Вони додають ще більше гучності своєму обуренню, привертаючи на себе увагу Вікторії.

– Але я спостерігав і хочу вірити, що не помилився… – затримує на мені свій прискіпливий погляд. – Не помилився, пропонуючи ці змагання. Адже вони націлені не на те, щоб ви загнулись на полі, а щоб змусити вас мислити нестандартно, навчити комунікувати один з одним, а також з іншими робітниками та керівниками. Завдання будуть абсолютно різні і можливо навіть неочікувані, від порпання в землі до… нехай це буде для вас сюрпризом. 

І знову ці загадки. Як не крути, напрошується висновок – або він щось замислив, або ще не придумав ті самі випробування. У будь-якому випадку, моя справа маленька – лагідно натякнути Роману, що село – це не моя стихія. 

– Що стосується часу, то змагання триватимуть зранку. Після обіду обидві групи будуть залучені до іншого виду робіт: агрономи підуть вивчати тонкощі професії безпосередньо в польових умовах, тобто робити саме те, заради чого приїхали. Ви будете розподілені за спеціалістами в конторі й допомагатимете їм згідно з графіком та наявності нагальних справ. Коли ви не в полі і не працюєте в конторі – у вас вільний час. Про місцеві пам'ятки ви можете запитати у Вікторії, або пошукати в мережі. Ще є питання?

– Ні, – відповідаю перша, адже саме я розпочала цю розмову, але й інші не поспішають ставити додаткові питання.

– От і добре. Смачного, – рушає в бік кухні, але дійшовши до дверей, розвертається. – І ще, перше випробування ви пройшли. Після сніданку збирайте речі, ви переїжджаєте.