12

Кіра

Перші місця, які так популярні в театрах і білети на які коштують як крило від літака, в університеті вільні весь рік.  

І сьогодні вони б теж були вільні, але мало того, що на пару прийшли всі наші, так ще й декілька студентів з іншої групи, які тихенько зайняли задні парти. 

Роман не знає всіх в обличчя, а видавати їх ніхто не буде. Раз їм цікаво то нехай сидіть, але через них я тепер маю сидіти перед столом викладача, що викликає неабиякий дискомфорт. І страх. Змішані почуття. 

Легкою ходою Роман заходить до аудиторії і здається навіть посміхається – щиро так, невимушено. Мабуть, не відпустило ще нерв на обличчі після розмови з деканом. 

– Доброго ранку, – кладе документи на стіл скануючи поглядом аудиторію. – Бачу, що вас більше ніж за списком.

Ого, який спостережливий.

Озираюсь і бачу, як троє хлопців і дві дівчини з іншої групи втягують голови у плечі. 

– Зайві – встали, – його голос не злий, а вибагливий, та ще й такий, що я сама ледь не підвелася з місця. – Причина вашої тут присутності? Відповідайте по черзі.

Поки вони заливають йому у вуха, як їх зацікавила його вчорашня лекція, жоден м’яз на його обличчі не ворухнувся. І лише після слів, що у них немає першої пари і що жоден викладач на них не чекає, їм дозволили залишитись. 

Поки він там щось каже про трудові відносини, про палки, пряники та батоги, я слухаю. Слухаю, дивуючись тому, як поставлена його мова, як побудовані його речення і як тембр його голосу діє на підсвідомість. Мої мурахи на тілі в екстазі. Він більше схожий на викладача ніж половина викладачів у цьому університеті. 

– З чого потрібно починати вирішення конфлікту? – голосно вривається в мої думки.

– З мордобою, – чутно голос Богдана з останньої парти, й аудиторією розноситься сміх.

– Цікава думка майбутнього керівника, – стримано відповідає.  – Якщо так Ви збираєтесь розв'язувати проблеми в колективі, то і керівником Ви довго не пробудете, – сміх вщухає. 

Я так розумію, що жарти у нього недоречні.

– Мордобій – це вже остання стадія конфлікту, а от як не довести до неї? Є у когось ідеї?

Тиша шириться приміщенням і охочих пожартувати вже не так багато.

– Ліс рук, море припущень, – хмикає. – На жаль, я не всіх знаю, тому може… – він робить паузу, але я вже бачу, як його очі опускаються і зупиняються на мені.

Хто б сумнівався.

– Кіро, що Ви скажете з цього приводу? Можете не вставати.

А я і не збиралась, інакше б мені довелося стояти до нього в притул. Наче мені й так стресу мало.

– Трудові конфлікти виступають як складне явище, що характеризується багатьма особливостями. Тому для успішного управління трудовими конфліктами та здійснення подальшої роботи з оптимізації соціально-психологічного клімату колективу керівнику необхідно виявити причини виникнення конфліктів та загострити увагу на джерелі напруги…

– Вискочка, – як завжди летить в спину.

Нічого нового. Хоча цього разу я не горіла бажання відповідати, але ж кого це хвилює. Я завжди буду вискочкою, поки готуюсь до семінарів і готова відповідати на питання викладачів.

– Бачу, Ви добре підготувались, – спирається стегном на стіл, схрещуючи руки на грудях. – Я теж читав цю роботу і можу з упевненістю сказати, що Ви розповіли текст слово в слово, – робить паузу, але і я мовчу, – та чи розумієте Ви що всі ці слова означають на практиці? Чи здатні Ви, як майбутній керівник вирішувати подібні конфлікти? І з чого б Ви почали?

Не вийшло просто відсидітись.

– Почати потрібно з того, щоб попередити появу будь-яких конфліктів. Керівник має розуміти, що формування колективу не має бути випадковим. Треба не тільки ретельно підбирати кадри за професійною ознакою та досвідом, але й враховувати рівень виховання, схильність до згубних звичок, психологічний стан тощо. 

– Ви занадто ідеалізуєте. Зазвичай керівник приходить до вже сформованого колективу зі всіма його недоліками та як мінімум одним конфліктом у зародку. Що робити у випадку, коли немає змоги самому формувати колектив?

– Грамотний керівник завжди знайде вихід з ситуації, або ж можна прибрати зачинщика конфліктів, як гнійну вавку, щоб не довелось потім ампутувати ногу, якщо така зараза розповзеться. 

– Звільнення співробітників не завжди є вирішенням конфлікту, бо фактори які спонукали до самого конфлікту залишаються і лише справа часу, коли хтось інший візьме на себе роль зачинщика.

Ніхто з одногрупників не намагається вставити бодай слово, вони вже навіть не намагаються жартувати, бо з боку наш діалог з викладачем виглядає наче дуель. Впертості нам обом не позичати, але і поступатись ніхто з нас не готовий.

– Я звернув увагу, – знову дивиться на якийсь папірець. – Ви одна з небагатьох, хто не визначився з темою дипломної роботи та у кого немає документів з підприємства про погодження практики. У Вас з цим виникли труднощі?

– Ми саме збирались погодити тему з Нестором Георгійовичем, але він захворів.

– А як щодо підприємства?

– В процесі.

– Нестор Георгійович може і не повернеться до викладання найближчим часом, а отже Ви втрачаєте дорогоцінний час.

– Нічого, я надолужу.

– Навіщо потім наздоганяти потяг, якщо зараз можна поїхати на таксі, - перешіптування та сміх розносяться аудиторією. – Я пропоную Вам практику у своїй компанії, – і сміх змінюється здивуванням.

– І чим займається Ваша компанія? – навіщось запитую, хоча і не збираюсь погоджуватись на його щедру пропозицію.

– Агротрейдинг.

– Добре хоч не фермерство, – смішок зривається з моїх губ. – Це трохи не мій напрямок.

– Фермерством ми теж займаємось

– Тим паче. Кури то не мій коник, я більше з людьми люблю спілкуватись. Дякую Вам за пропозицію, Романе Олександровичу, але я відмовлюсь. 

– Злякались труднощів? – кутик його рівненьких губ здіймається, а очі поблискують. – Звісно що там не можна підбирати собі співробітників, а з тими що вже є ще треба знайти спільну мову.