Аматорський висновок

 Підведемо невеликі підсумки. У мене звісно не наукова робота про радянську мiлiцiю, але з висоти написаного , можу дещо стверджувати. Робота міліції союзу була в край незадовільна. 

  Хвилі кримінальної активности вибухали, i згасали через соціальні причини (вiйни, політичні змiни, економічні невдачі). Мiлiцiя лише реагувала по факту. Нi зупинити, нi взяти під контроль, нi тим паче попередити активність кримінального свiту мiлiцiя не могла. Росслiдування кримінальних справ , в основному було направлено на те, аби закрити по швидше , i закинути в архів. 

 Не серйозне відношення до структури з перших же днів революції, як до чогось тимчасового, i в принципі не потрібного , заклало фундамент. Максимум через п'ять років , як гадалося тоді більшовикам, зроблять світову революцію. Тодi правоохоронні органи в принцiпi будуть не потрібні, i їх утримання це "тимчасова не зручність" . Що хорошого, міцного ,надійного можна побудувати на фундаментi, який залитий аби як , з чого попало? Питання риторичне . 

  Сталінська епоха, перетворили мiлiцiю в інструмент терору. Бувши в системi НКВС , мiлiцiя приймала саму активну участь в масових репресіях. Тут для правоти слова треба відмітити, що й кримінал потрапляв пiд роздачу вельми серйозно. Тоталітарному режимові , було важливо створити хоча б видимість спокійного життя. Тому "Архіпелаг ГУТАБ"  поповнявся не лише політичними. 

 Хрущов першим заявив про тотальну некомпетентність правоохоронних органів. Проте висновки вiн зробив кардинально не вiрнi. Масові скорочення , зниження заробітної платні, відсутність якихось перспектив, привели до нового сплеску  злочинности, в рядах самих же мiлiцiонерiв. 

 Змiни намітилися при Брежнєвi, з його легендарним мiнiстром Шолоховим. Почалися ряд реформ . Відкривалися навчальні заклади , розроблялися наукові методи роботи. Піднімався престиж професії. В перше слово "міліціонер" стало не образливим.  Але по факту в міліції змінилася форма , автівки нові, пофарбували дільниці.  Ще в кобурi ТТ часів вiйни, а той революційний "Наган" змінили на новий ПМ. Проте замість капітального ремонту , був зроблений виключно косметичний. Який нічого по сутi не змінив. 

 Юрій Андропов фактично підпорядкував МВС  КДБ зробивши мiлiцiю "хлопчиками на побігеньках" у чекістів . В останнi роки СРСР мiлiцiя , по факту тим i займалася що розганяли мітинги студентів, та робітничі страйки. 

 По цiй темi , косвенно, зачіпав правоохоронні органи iнших, в тому числі цивілізованих країн. За ними також багато чого водиться. В Німеччинi до 1960 - тих екс Гестапівець на високiй полицівськiй посадi, було звичне діло. Та що там , американські копи на весь Ютуб славнi як любителі пострилятi. Особливо по чорношкірих. 

 Проте, по той бiк "зализного занавису" за копами це саме що водиться. В Союзi це посталено на потік... несерйозним відношенням, до вкрай важливої справи захисту порядку. 

 Несерйозне відношення це відсутність нормального фінансування ( звична річ затримка зарпат) , матеріального забезпечення ( той же легендарний Шолоков , відкрито сказав що мiлiцiя в лахмітті ходити) , слабка науково - технічна база (нащо на те , що саме собою вiдiмре, витрачати кошти) , недостатній нагляд з боку контрольних органів( хай тi менти роблять що хочуть) . I це при тотальнiй знивазi людей, та колосальних можливостях для зловживань. 

 Несерйозне відношення породило монстра, якого ми й досi убити не можемо. 

 Ось i кінець книги. Таких висновків дійшов я , за рiк роботи над історією радянської міліції. Книга на якусь серйозну наукову роботу не тягне, та й не претендує, але менш з тим.  Що думаєте з приводу висновків? Маєте свою думку ? Пишіть в коментарі.