Справа Естамірів та інші проти Росії

 Але повернемося до ОМОНу. У 2000 році , Росія знову окупувала Чечню. Тоді було проведено ряд реформ в армії та міліції. Результатом яких , яскраво продемонстровані  у Нових Алдах

 Восени 1999 року розпочалася Друга чеченська війна, на територію Чечні було запроваджено федеральні сили. На початку жовтня 1999 року в одній із мечетей у Нових Алдах , фактичне передмiстя столицi Грозного, лідери руху опору чеченьского народу  Аслан Масхадов, Зелімхан Яндарбієв та інші відомі польові командири здійснили молитву, під час якої заприсяглися здійснити джиха.

 З початку введення федеральних сил у Чечню жителі Нових Алдів почали залишати селище, проте частина жителів залишилася. Під час облоги Грозного,селище зазнавало масованих артилерійських та бомбових ударів, причому за цей час на селищному цвинтарі з'явилося 75 могил мирних жителів. З 27 тисяч осіб, які населяли селище до початку бойових дій, більшість бігла, побоюючись боїв, і до 5 лютого 2000 в селищі залишилося близько 2 тисяч осіб .

 Третього  лютого близько ста мешканців селища з білим прапором попрямували до позицій російських військ, але були зустрінуті вогнем. При цьому був тяжко поранений один із мешканців Микола , який взагалі-то був росіянином.Але солдати не надали йому допомогу , тому незабаром він помер. Але найстрашніше було ще по переду. 

  Після цього депутати від мешканців зустрілися з російським полковником Лукашевим, якого запевнили, що в селищі немає "бойовиків" , "бандитiв" (в росiян що басмачи, що УПА, що чеченцi пiд однаковою термінологією ) і отримали обіцянку припинити обстріл селища. Обстріл було припинено наступного дня, 4 лютого. Того ж дня до селища зайшли російські військовослужбовці, які знялися наступного дня. Їм на змiну прийшли частини прикриття тилу. 

 Прикриття тилів діючої армії здійснювалося силами ОМОН, на даному конкретному напрямку збiрними частинами міліції Рязанської та Ленінградської области. Вони мали первiрити житло на наявність зброї, підозрілих людей, залишків військ противника. Основна частина мала пити дали, дехто мав лишитися , виконуючи функції місцевої міліції. 

 5 лютого двома підрозділами почалася так звана "зачистка" . Операція переросла в грабежi місцевого населення. Не гребували зґвалтуванням, підпалами.  Результат - по офіційним даним убито 56 осіб , включаючи 6 жінок, 11 старих від 60 років і старше (найстаріший 1924 р.н.); серед убитих було однорічне немовля (Хасан Естаміров) та жінка на 9 місяці вагітності (Тоїта Естамірова) . 

  Свідки стверджували, що 49-річному Султану Темирову відрізали голову, а тіло кинули собакам. Убиті за національністю переважно чеченці, також двоє росіян (зокрема Олена Кузнєцова, 70 років). У той самий день було скоєно вбивства й у прилеглих районах Грозного. Декому вдалося відкупитись. 

  Так би ця справа канула у небуття , якби не впертiсть Руслана Хасмагомедовича Естамірова. Після початку другої чеченської війни Руслан Естаміров, його мати та 4-річний племінник Хусейн Естаміров  поїхали до Інгушетії. У Грозному залишилася частина сім'ї: Хасмагомед Естаміров (1933 року народження) Хожахмад Естаміров (1963, року народження), Тоїта Естамірова (1971, вагітна дружина Хожахмада Естамірова), Хасан Естаміров (народився в січні 9 та Тоїти Естамірових), Саїд-Ахмед Масаров (двоюрідний брат Хасмагомеда Естамірова, 1950). Рідні намагалися переконати Хасмагомеда Естамірова, який був інвалідом та пенсіонером, покинути Грозний, але їм це не вдалося.

 У лютому 2000 року Естаміровим, який виїхав до Інгушетії, стало відомо про загибель своїх рідних, які залишилися у Грозному. Тіла брата та батька Руслана Естамірова були виявлені у дворі будинку, частково спалене тіло дядька знаходилося на порозі будинку. Невістка, що була на останньому місяці вагітності, і її син лежав у розі двору.

 Усі тіла мали сліди вогнепальних ран. Кільця на руках невістки були відсутні. Порожній гаманець Хасмагомеда Естамірова лежав землі. Багато речей були відсутні. Були спалені корівник, в якому знаходилися дві теляти, і машина, що стояла в гаражі. Дядько Руслана Естамірова, який виявив тіла, загорнув їх у шматки тканини та поховав поряд із будинком.

22 лютого 2000 року Яха Естамірова направила до Генеральної прокуратури Росії скаргу з проханням розслідувати вбивство п'яти своїх родичів, розкрадання та знищення належного їм майна, скоєні під час зачистки 5 лютого 2000 року.

 4 квітня 2000 року Руслан Естаміров і Лейла Яндарова вирушили до Грозного. 8 квітня ними було проведено ексгумацію. При цьому були присутні співробітники міліції, один з яких мав фотоапарат. Ексгумація відбувалася без патологоанатома, судмедекспертиза. З явним , не прихованим недбальством. Матеріал, у який були загорнуті тіла, забирався лише з облич. Проте як не крути, не верти, а смерть була явно насильницька. Що довелося задокументувати та почати розслідування.

 Проте користi вiд російської Феміди не було. Справу затягували. Щонайменше сім разів змінювалися слідчі у справі.  А кожному потрібен час на ознайомлення . Більше половини матеріалів було складено 20-24 липня 2003 року.  Не було встановлено військову частину, службовці якої скоїли злочин, нікому був пред'явлено обвинувачення.

 Не маючи справедливости в російських судах Естамірів пішов у Європейський. На що тоталітарний режим , просто махнув рукою. Хто його там буде слухати? Але прогадали. 

  Махнули рукою, та забули. Але тут, як гiм серед ясного неба,  Європейський суд реально затребував матеріали справи. В Москвi , яка не любить коли відкривається справне лице монстра, настрій близький до паніки. Эвропейци тиснуть, розголос йде , тож довелося віддати  копію одного тому справи з 50 документами із 97 за описом.

 Хто ж думав , що купка правозахисників зможе звернути увагу міжнародної інстанції. Довелося судитися.  Але , для початку, постаралися взагалi суд скасувати.  Представники російської сторони вимагали визнати неприйнятність скарги, оскільки позивачі не вичерпали всіх внутрішньодержавних повноважень правового захисту.