Мобiльнi карателi та торги Татарстану

 Зараз, вже менш активнiше уже , проте все ж пiднiмається питання про роспад Росiйської федерацiї. Виглядають цi розмови дещо самовпевнено. Хоча до 1994 року Росії , единої та не дiлимої то й не було. 

 Буремні дев'яності  зі складу Росії почали виходити регiони  Кавказ, Сибір, Урал, Карелія. Республіка Татарстан. Вiдбувався , по сутi справи ще один парад суверенiтетiв.  В Карелії підіймався рух за повернення до Фінляндії

 Проте Росія змогла встояти. Тут доречна фраза "Во всем виновата Америка "Джордж Буш - старший зробив все аби зберегти Росiю. Свiтовi була потрiбна нафта . Дешева i не така полiтично залежна. Арабський свiт, як тiльки провалюється чергова спроба захопити Ізраїль, відразу нафту перекривають. 

 До речi , коли мова заходить "як хорошо було в совку" згадують період з 1975 по 85 рiк. Період коли араби, що називається "психанули" , після чергової невдалої спроби захопити Ізраїль , i повністю перекрили нафту.  Тоді альтернатив не було, тому стали брати в СРСР. 

 З 1985 по 1990-стi такого за Арабами не помічалося , але репутація була втрачена . Тому свит i виступив за цілісність "бензоколонки". Нафту легше брати в одного, чим домовлятися з десятком незалежних країн. 

Маючи підтримку з заходу , i запевнення що внутрішній устрій це їх особисте діло , Москва почала діяти. Нічого над нового не вигадали. Маючи Рижський та Вільнюський ОМОН , діяли як пiд час вiйни з митницею. Маючи на оснащеннi гелікоптери , робили рейди "пресуючи " сторонникiв незалежностi. 

 До 1994 року , всi сепаратисткi рухи в Росії було подавлено. Виняток становлять лише становлять Чечня, яка з зброєю в руках добула незалежність та Татарстан. 

 В 1990 року в Республіці Татарстан були прийняті суперечні Конституції Російської Федерації окремі законодавчі норми, що проголошують республіку суверенною державою.

30 серпня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет Татарстану, згідно з якою автономна республіка перетворювалася на радянську соціалістичну республіку, а вищу силу в ній матимуть конституція і закони Татарської РСР.

20 серпня 1991 Татарстан готувався до підписання Договору про створення нового союзу — Союзу Суверенних Держав (ССД) як м'якої федерації, однак у результаті спроби державного перевороту (ДКНС, 19 серпня 1991), утворення ССД було зірвано.

18 жовтня 1991 була прийнята Постанова Верховної Ради про акт про державну незалежність Татарстану.

Восени 1991, при підготовці до підписання 9 грудня 1991 Договору про створення Союзу Суверенних Держав як конфедеративного союзу, Татарстан знову оголосив про бажання самостійного вступу в ССД.

26 грудня 1991, у зв'язку з біловезькими угодами про неможливість утворення і заснування Союзу Суверенних Держав, була прийнята Декларація про входження Татарстану в СНД на правах засновника.

Постановою Конституційного суду Російської Федерації від 13 березня 1992 року № 3-П визнані неконституційними ряд положень Декларації про державний суверенітет Татарської РСР від 30 серпня 1990 року, що обмежують дію законів Російської Федерації на території Республіки Татарстан, а також постанова Верховної Ради Республіки Татарстан від 21 лютого 1992 року «Про проведення референдуму Республіки Татарстан по питанню про державний статус Республіки Татарстан» у частині формулювання питання, що передбачає, що Республіка Татарстан є суб'єктом міжнародного права й будує свої відносини з Російською Федерацією й іншими республіками, державами на основі рівноправних договорів.

21 березня 1992 у Татарстані відбувся референдум, на якому майже дві третини населення проголосували за статус суверенної держави, суб'єкта міжнародного права, який містить договори й союзи з Росією й іншими державами.

31 березня 1992 Татарстан не підписав Федеративний договір.22 травня 1992 була прийнята Постанова Верховної Ради про статус Татарстану як суверенної держави.6 листопада 1992 була прийнята Конституція Татарстану як суверенної демократичної держави.На референдумі 12 грудня 1993 менше п'ятої частини населення Татарстану погодилося із прийняттям діючої Конституції Росії.

 Здавалосяб справа йшла до незалежностi . Аж тут 15 лютого 1994 року укладанням Договору про взаємне делегування повноважень із Російською Федерацією до 2000 Татарстан став об'єднаним з Росією асоційованою державою з конфедеративним статусом. Далi бiльше  2 квітня 1997 Татарстан оголосив про бажання самостійного вступу до  Російської Федерації. 

 Як так? Тут все просто. Міжнародного визнання не буде. Джордж Буш - старший це прямо дав зрозуміти. Був правда ще Китай. З одного боку далекувато, але в дев'яності Китай робив прозори натяки , що не проти на правах конфедеративного союзу , коли ви сами собi господарі , лише разом справи робимо, прийняти до себе Казахстан та Татарстан.  Але коли США встало на захист територіальної цілісностi Росії, Китай відступив. 

Не бажаючи у себе дома вiйни , чудово розумiючи що Кремель не зупиниться , а розраховувати на когось з зовнi марно, почали торги.  Треба сказати , за пiтданство Москви вдалося виторгувати не так уже й мало. З 2000 року , згідно з внесеними у Конституцію республіки змінами, Татарстан став «рівноправним суб'єктом Російської Федерації» .  Визначено дві державні мови — російська і татарська, а також необхідність знання вищою посадовою особою республіки обох цих мов.

 Згідно з конституцією республіки, а вона у них хоча й приведена до норм Російської, але своя, у них є два типи питань. Спільнi питання , якi вирішуються разом з Москвою, та питання республіканського значення , якi вирішує місцева влада на чолі з єдиним в Росії , повноправним президентом республіки. А не як в iнших - губернатором , призначеним з Москви. За рахунок чого Татарстан унiкальний , не дотацiйний регiон Російської Федерації.