Троянський кiнь Нагірного Карабаху

 Нагірний Карабах. На фонi недавнього , двотисячні двадцятого року , загострення  було на слуху. Причин , в принципи цього конфлікту було багато . Одна з них - ОМОН Азербайджану. 

 I так 1990 рiк . Виведені війська з Афганістану осіли в республіках Середньої Азії.  Військовий контингент виріс у два , місцями в три рази. Виникло банальне питання з продовольством. Армія , яка підпорядковувалася Москвi, банально не могла прогодувати такий масив людей. 

 Довелося пiти на крайню мiру - дострокова демобілізація. Проте питання з офіцерським складом лигалося. Довелося пiти на скорочення. П'ятсот досвідчених офіцерів , пройшовших вiйну , лишилися на вулиці. 

 Уряд, новоствореного Азербайджану , об'єктивно побоюючись влиття колишніх військових в кримінал, запропонували їм вступити в ОМОН. Військові дали згоду. 

 Новостворений спецпідрозділ було направлено в "гарячу точку" - Нагірний Карабах. Відносини Азербайджанців та Вірмен там були натягнути до межi "вiдверто ворожi". Тому нову полiцiю, i було посилено спецпідрозділом. 

 Захист суспільного порядку , колишні офіцери радянського союзу , розуміли вельми специфічно. Показово чинили свавілля проти вірмен, не чіпаючи азербайджанців. Місцеве керівництво , відверто боялося лізти до п'ятисот озброєних чоловіків. Як результат - вірмени запросили допомогу в Вірменії. 

 Історики , а ще більше слідчі, до сьогодні не можуть дійти згоди про мотиви їх дій. Прямих доказів , що ОМОН Азербайджану працював на Москву там не має. Але вони явно грали на руку окупанту. Стравлюючи новi республіки між собою, Москва їх послабляла.

 У період з 1992 по 93 рiк дев'яносто відсотків всього особового складу ОМОН було звільнено.