Шанс для руснi

1991 рiк . Михайло Горбачов старається як може зберегти СРСР. Бачачи що силовi методи не дiють , вдався до дипломатiї. Горбачов був готовий надати реальну автономiю, переформатувавши СРСР. Але людям вже цього було замало. Ставилося питання радикально - незалежнiсть. Вiн погодився. 

 Нова держава мала отримати назву Союз Суверенних Держав. По своїй структурi , нагадує євросоюз. Спiльний парламент, для рiшення глобальних питань, про кожна країна повнiстью незалежна в полiтичному , економiчному та культурному планi. 

 Про те не все так райдужно. Комунiсти пiзнише згадували, що нiбито це був план Горбачова. Заспокоїти револьцiйнi маси , пiднятися економiчно , та приступити до "наведення ладу". До стеменно не вiдомо чи це було так, чи це був полiтичний хiд аби заспокої комунiстiв, чи останнi просто брехали з цiлью очорнити Михайла Горбачова. 

 На той момент , вони його ненавидiли. Перебудова, гласнiсть призвело до вiдкриття звiрячого обличчя режиму. Вивид вiйськ з Афганiстану комунiсти розцiнили як прояв слабкостi . Розвал блоку Варшавського договору як "невдале рiшення". Але створення Союзу Суверенних Держав замість СРСР, це вже була вiдверта державна зрада.

 Увечері 18 серпня на дачі в Криму був блокований Президент СРСР Михайло Горбачов. Його дачу в Форосі відвідали члени комунiстичної  партії і запропонували добровільно скласти із себе повноваження. Горбачов відмовився це зробити.
 

 О 6 годині ранку 19 серпня 1991 року теле- і радіоканали передали повідомлення з Москви про створення Державного Комітету з надзвичайного стану. У зверненні путчисти оголосили про введення надзвичайного стану у деяких районах СРСР, припинення виходу більшості ЗМІ. Також віце-президент СРСР Янаєв, нібито через хворобу Горбачова, бере на себе обов'язки глави держави.

У «Постанові № 1 ДКНС» було перераховано перелік заходів, якими мав бути збережений СРСР.

Оголошено недійсними закони та рішення органів влади та управління союзних республік, що суперечили законам СРСР. Це був сигнал Литві, Латвії, Естонії, Грузії, Вірменії, Молдові та Україні, котрі вже ухвалили Декларації про державний суверенітет.Призупинялася діяльність політичних партій, громадських організацій та масових рухів, «що чинять перешкоди нормалізації ситуації» (таким визнали би, зокрема Народний Рух України, УНА-УНСО).

 Лідери Литви, Латвії та Естонії не визнали путч як антиконституцiй . Але бiльшiсть урядiв республiк зайняло очiкуючу позицiю. 

 Проте люди не мовчали. Старйкували заводи, шахти , фабрики. 20 серпня з 10 до 13 години тривав мітинг протесту на Двірцевій площі Ленінграду, в ньому брало участь понад 300 тисяч демонстрантів (наймасовіший в історії міста). Мітинг одноголосно ухвалив декларацію про підтримку указів російського парламенту, рішень міськради і мерії Ленінграду.

 21 серпня у Москву були введені війська і бойова техніка. Об 11:45 перші колони демонстрантів вступили на Манежну площу. Вони несли гасла: «Фашизм не пройде!», «Волю!», «Язова, Пуго, Крючкова — під суд!». Демонстранти з криками «Фашист!» вигнали з площі лідера Ліберально-демократичної партії СРСР Володимира Жириновського. Далі демонстранти рушили до Білого дому.

О 12:00 біля Білого Дому (уряду Росії) почався санкціонований мітинг, в якому взяло участь не менше 100 тисяч людей. Там до них вийшов президент РРФСР Борис Єльцин і з танка зачитав звернення до росіян. Створення ДКНС оголошувалося державним переворотом, а його члени — державними злочинцями.

Близько 14:00 люди, що зібралися біля Білого дому, почали спорудження барикад. Московська міська рада була взята під охорону військ, що потім, на наполегливу вимогу депутатів, були евакуйовані. Увечері пройшли студентські демонстрації в центрі Москви.

О 21:00 по центральному телебаченню у програмі «Час» повідомили про запровадження у столиці комендантської години з 23:00 до 5:00. 
Люди чекали штурму Московської міської ради, який так і не відбувся. Пучисти , не наважилися перейти станню межу, та почати кровопролиття. У ніч на 22 серпня на літаку російської делегації, що летіла в Крим, повернувся Горбачов з сім'єю. Проте iдея збереження СРСР , у будь - якому виглядi , остаточно вмерла. 

 Тодi , в 1991 в Руzzких був шанс стати нормальними людьми. Але вони його промiняли на вождя , "Крим наш" , та "нас всi бояться" .