Господар голодного Волгограду

 Сьогоднішній "герой " Констянтин Іванович Іванов. Генерал мiлiцii, який в "ситих 70 тих" поставив ціле місто на межу  голоду. 

 Повернувся з вiйни не бідною людиною

 Почнемо, для знайомства трохи з біографії.Народився в селi Верхня Ахтуба. Нині це окраїна Волжська . Двадцять кілометрів до Волгограда , в його часи Сталінград.   До сімнадцяти років , нічого визначного в його біографії нема. Початкова школа , ремеслене училище, робота на заводи. 

 Фронт до нього докотився в 1942 році. В тому ж році , потрапив в армію. Як тоді писали " Через ненависть до фашистських окупантів, та палку любов до своєї Совєтський батьківщин, добровільно сімнадцяти річним юнаком пішов до вiйстка" . Його ж власнi спогади, менш пафоснi: 

" Заступали ми на змiну. Тут приїхав командир , з парою солдатів. Вишикували нас , кого по міцніше вiдiбрав, i сказав "Вiтаю вас товариші, ви тепер добровольці в склади Червоної армії" 

 В 1943 році, з досягненням повноліття, отримав звання рядового уже Совєтський армії. Дослідників  біографії Констянтина Івановича цікавить його діяльність в органах МВС, а от військову кар'єру особливо не зачіпають. Хоча тут також є дещо цікаве.

 Демобілізувався з лав радянської армії в 1950 році. Не ясно чого  Сам же "герой" розказував так "Хотів було лишитися в армії , та не склалося" . В командування був на гарному рахунку , мав неодноразові подяки вiд керівництва. Чого пішов ? Неясно. Проте сам же згадував , що повернувся не бідною людиною. 

 Злiт .. завдяки полiтицi. 

 I так 1950 рiк . Констянтин Іванов направляється в рідне місто , де вступає в новостворену Сталінградську школу міліції . А закінчив вже Волгоградську вищу школу міліції. Настала Хрущовська епоха. 

 Никита Сергійович вкрай зневажливо відносився до міліції. Він заявив "Через двадцять років покажемо по телевізору останнього злочинця". Мiлiцiю вважав тимчасовим i в принципи особливо не потрібним явищем. 

 До того ж політика десталінізації , привели не тільки до змiни назви. Хрущов став звільняти з керівних посад всіх "старих кадрів".  Мiлiцiю колишнього Сталінграда , міста Сталіна , це стосувалося в першу чергу. Полетіла вся верхівка. 

 А тут Констянтин Іванович. Молодий , місцевий, амбітний, до то го ж фронтовик. Пiдходив по всім параметрам. Через п'ять років , в 1960 році , вiн вже начальник відділу по боротьби з розкраданнями соціалістичної власностi. 

"Жирні" Семінари 

 З свого раннього злiту по кар'єри , Констянтин Iванов зробив висновок - треба слідкувати за політикою. Реалізував це наступним чином - в стінах рідного навчального закладу  організував семінари. На якi запрошувалися вищi чини МВС та партії. 

 Семінари дуже скоро набули великої популярности. Теми то там були таки собі . "Як гарно в країнi рад живеться" ;"Загниваючи захід" ; "Мiлiцiя з народом". Це навiть звучить нудно , тому слухали їх в пiв вуха. Часто відверто спали. Та й найцікавіше , починалося після семінару. 

 Дорогих гостей , пригощали "хлібом - сiлью". Ікра чорна, червона на тарілках просто насипом лежали. Ковбаси , м'ясо, шинка , сири на будь-який сам. Асортимент алкоголю, який ящиками розливали на "семінарах" , мiг задовольнити самого вишуканого гурмана. 

 Меню , молодий та амбітний начальник, організував просто . Зібрав директорів рибних промислів, консервних заводив, м'ясокомбінатів , молочних ферм i видав список того що треба доставити. В замін заплющував очі на їх грiшки, i мiг замовити словечко перед , як казатимуть пізніше "Дорогими таварищами". 

 Голодні роки Волгограду. 

 Час йде . Справи гостинного "Господаря Волгограда" як вже почали називати , йдуть в гору. Продукти , горошi, течуть рікою. Корисні зв'язки, допомагають піднятися по кар'єрним сходам. 

 Семінари Іванова , зацінив не багато не мало сам Юрій Чурбатов. 

 Зам Щолохова. Зять Брежнєва полюбляв потішити шлунок делікатесами, на семінарах. Мiг заїхати на день другий , а бувало тижнями там пропадав. 

 Нове десятиліття сімдесятих , Констянтин Іванович Іванов зустрів вже в генеральських погонах , в крiслi начальника міліції області. А для жителів Волгограду , наступили важки часи.  На початку  сімдесятих почали з полиць зникати сири , м'ясо . Згодом зникли ковбаси , сосиски, фарші. Така ж доля спіткала яйця , i алкоголь не зважаючи на один з кращих в країнi лiкеро - горілчаних заводив. 

 Вершиною маразму , люди вважали зникнення риби з прилавок в 1971 роцi. Місто на рiчцi. Рибний промисел , консервний завод , місто на Волзі . А риби нема. Це не вкладалося в головi. А в 1972 не те що рибу , в річному мiстi, почалися вже перебої з хлібом. 

 В 1973 - 74 році в Волгограді полiцi фактично спорожнили. По різним даним вiд 25 до 30% всіх продуктових магазинів міста закривалися. Товар банально не надходив. Продавці виконували роль сторожив. Аби хоча б прилавки не винесли. 

 При, тому що гроші в людей були. Ряд підприємств давав людям роботу. На консервному заводi , м'ясокомбінатi платив по 110 рублів, 120 рублів. З преміальними , нагородними за "переповнення плану" рядовому робітнику набігало 150 рублів. Вельми солідно , по тим часам. 

 До речi, якщо зайшла мова про зарплату. Збираючи матеріали , на цього "деятеля ментовки" я наштовхнувся на цікавий факт - згідно з виписок бухгалтерій за 1974 рiк, генерал Іванов з травень по жовтень навiть не забирав зарплату. 

 Ну а нащо? Що йому ти 200 рублів?  На кишенькові витрати, по кишенях дріб'язок завжди знайдеться. 

 Куди дивилося КДБ 

 Тут буде показова історія , з оперативними матеріалами ( так в совку доноси називали) вiд травня 1978 року. Певна особа , повідомляла в комітет держ безпеки про систематичний вивiз вантажівками молочної продукції з молокозаводу. Тут цікава відписка: