Лиси в курнику

Сьогоднішня історія , про чергових перевертнів в погонах . Тут хабарів не буде , не їх рівень. Сьогоднішні "герої " самi грабували та вбивали. 

 Банда двох сусідiв 

 I так знайомтеся . В'ячеслав Євстратов , працівник воєнізованої охорони. 

 Та його подільник , майор державної автоінспекції Віктор Савченко. 

 Жили цi "герої" в одному домi , пересiкалися , здружилися. I одного дня , в 1981 році Євтратов запропонував пограбувати охороняєме ним підприємство Автозавод iменi Ленінградської комуни. 

 Я в охоронi , знаю пости , лазiйки . Виношу тобі запчастини , а ти їх відвезеш. Савченко, не довго думаючи , погодився. 

  Справа на мільйон

 Не хитра схема , принесла навару в декілька тисяч рублів . при тодішніх зарплатах в сто , сто двадцять. Але цього Савченко вже було мало. Його не задовільняв стабільний дохід , він хотів зірвати великий куш. 

 Будучи працівником автоінспекції, він засік маршрути пересування інкасаторів. I інкасаторів не аби яких, а військових. В радянський час , інкасаторської служби не існувало . Возили заробітну плату самiж працівники, на службових авто. Інколи їм видавали списаний ще після другої світової  нагани. Але й то не завжди. 

 Армія в цьому планi дещо вирiзнялася, але не сильно. Заробітну платню возили бухгалтер , або працівник бухгалтерії, офіцер супроводу з табельними пістолетом , та водій озброєний карабіном ... без набоїв. Раптом солдат десь з переляку шмальне, потім відписуватися довго й нудно. 

 Військові в совку отримували підвищену зарплату, плюс преміальні. В сумi, кожного разу в частину везли близько мiлльона рублів. Примітив здобич , мисце для пограбування , роздобув зброю - револьвер наган. 

 Пропрацювання деталей (стеження , підбір місця для пограбування) i  план операції затягнулося аж до 1984 року. Ідея була  наступна - зупинити вантажівку ,убити водія i на транспорти протаранити інкасаторське авто. Перестрілявши всіх всередині, забрати гроші. В перший раз , все зірвалося , бо бандити - сусiди не змогли спинити необхідний транспорт. 

 Свою мiлiцейську форму , Савченко на вiдрiз відмовився світити. Тому було вирішено вдати з себе автостопників. Але ніхто з вантажівок не зупинявся. З горя, вони зупинили таксиста, якого й убив Савченко , аби не повертатися зовсім з порожніми руками. Здобич склала тридцять рублів. 

 Не зважаючи на перший провал операції, від плану відмовлятися не поспішали. Наступного разу , а на нову спробу банда зважилася тільки 25 лютого 1985 року, Савченко вирішив вiдiйти вiд своїх принципів - він таки використав свою форму . Але не сам її вдягнув , а віддав подільнику. 

 Спочатку все йшло нормально . Водій вантажівки , на вимогу "Інспектора ДАI" зупинився. За що й отримав кулю в голову. Викинувши тіло , залізли в авто. За кермо , сів Євстратов.  I тут знову прокол. 

 Ніхто з цієї парочки , не умiв керувати вантажівкою. Як  згадував інспектор ДАI Пiкулов, який їх спинив : 

 "Автівку кидало бортом зi сторони в сторону. Я думав ,хтось п'яний за кермо сів". 

  У Євстратова здали нерви. Він вихопив зброю в подільника , i вистрілив в інспектора. Але й тут не пощастило. Інспектора пішов в мiлiцiю ,відразу після служби в армії, яку проходив в Афганістані. 

 Вискочивши , він вихопив пістолет ,  i відкрив вогонь. В'язуватися в перестрілку вони не стали. Тому вдарили по газах, загнали вантажівку в лiс , витерли відбитки , та втекли з місця злочину. 

  Розкрито по гарчим слідах. 

 Стрілянина по  співробітнику міліції , така подія підняла на ноги кращих з кращих. Справу поставили на контроль зам міністра та партійного керівництва. Кривавий маховик "розслідування" був задiяний у всій своїй красi. 

 Допитали інспектора. Установили" особливi прикмети ", яких наскреблося аж "зрощені брови та приплюснутий ніс". Прошерстили картотеку, i вийшли на такого собі Івана Сушко. 

 Був раніше судимий. На роботi не був в день пограбування , сказавши що хворий. Але сусіди бачили, як вiн йшов з дому. Це все , що мало на нього слідство. Нi відбитків пальців в авто. Нi зброї або її слідив (куль , гільз, плями вiд зброярського мастила) в домi знайдено не було.