1983 рiк. Ростовською областю проходить справжня епідемія убивств. Слідство вирішило зайти з iншого - нормальна людина, такi злочини скоювати не буде. Отже, треба розробляти не нормальних. I тут слідству, посміхнулася удача...
В ночі з 5-6 вересня 1983 року були затримані громадяни Шабуров С.В. та Калейнiков Ю.Д. В дiльницi заявили, що нічого такого скоювати не збиралися. Просто ... хотіли порулити, покататися на трамваї. Самостійно. В ночі.
Стали перевіряти цих двох кадрів. Як виявилося, вони обидва з дитинства розумові відсталi. Чому були відповідні документи. Що лишень навело слідчу бригаду на них. Обох було взято в оборот, на предмет скоєння вбивств.
Як i очікувалося , уже 13 вересня , вони підписали щиросердне зізнання. Що в радянський час була "царицею" основою, а часто i єдиним , доказом по справi. Повезли на місце злочину, де все запротоколювали. А те що підозрювані, плуталися в показаннях, блукали на місцевостi, не могли роз'яснити деталі то вже нікого не цікавило.
На деякі епізоди , в підорюваних були алiбi. Цю проблему , слідчі вирішили за рахунок точно такого ж розумово відсталого , їх товариша по спец інтернату Турова. Слідчі , разом з прокурорами , вже підшивали справу, суддя готувалася підписати вирок , як тут в справi пішли трiшiни.
Туров , останній з "тріо убивць" ( як їх вже встигли охрестити) хоча й був розумово відсталим, але не дурним. Щиросердне не підписував, на якусь співпрацю зі слідством не йшов. Маючи алiбi, про яке працівники міліції постійно "забували" , він постійно про нього "нагадував".
Справу готували до суду. Туров свої покази не мiня. Довелося перевіряти алiбi. Воно пiдтвердидося. И, хоча й зи серипом, але Турова звильнили.
Проте радянська "правоохоронна" система не сильно журилася. У них було двоє пiдозрюваних-обвинувачуваних-засуджених , по яких матеріали справи активно зшивалися. До того ж ,під рукою, була ще й псих лікарня , зі спецінтернатом. В якiй перебував пiдхощий контингент. Та й основа для цього було. Калiкiн заявив , що в спец інтернатi , діє ціла банда вбивць.
Маючи на руках, такi покази, міліціонери досить впевнено дивилися в майбутнє. З правами людини, при совку було i так вiдверто кепсько. А коли маєш нещастя, виділятися з натовпу, то взагалі біда. Що вони й зробили, по відношенню до вихованця даного закладу , такого собі Тяпкiна. Який спочатку зізнався в одному епізодi, потім правда відмовився вiд показів. Але "правосуддя" , з кривавих рук жертву не відпустить. В результатi "перевiрки по факту вiдмови вiд показів" Тяпкiн взяв на себе ще десять вбивств.
Взагалі , треба сказати , ростовська мiлiцiя вважалася елітною, передовою в у всюму радянському союзу. Був навіть такий термін "Ростовська школа розшуку" "Ростовський методики криміналістики". Ростовська мiлiцiя, була прикладом для всього союзу. В реальностi , навiдмiну вiд бадьорих офіційних рапортів, все було печально. Якщо взагалі не трагічно.
8 жовтня 1983 року в райвідділок надійшов дзвінок , про знайдення жіночих останків в лiсополосi, близь Новохатинка Ростовської областi. Виїхала оперативно слідча група , на чолі зі слідчим прокуратури. Задокументували , забрали в пакет "скелетованi залишки". При тому примудрилися зробити це так, що половину скелета просто розгубили.
Але "найсмішніше" ( наскільки дане слово взагалі можна застосувати до даної ситуації) почалося в 1984 році. Тоді до керівництва міліції нарешті дійшло, що скільки "дурикiв" не вiдправляй на примусове лікування , реального вбивцю це не зупинить.
Стали по тихому засудженим психічно хворим людям , зменшувати термін примусового лікування. Також, коли почали реального вбивцю шукати, піднялося питання - що взагалі зробили? I тут то спливла справа "неідентифікованого тіла".
Як виявилося, останки були знайдені ще за місяць до "офіційної" дати знаходження - 9 вересня 1983 року. Черговий прийняв виклик, послав групу, яка потинявшись округою повернулася назад. Просто сказали "ми нічого не знайшли" , i благополучно махнули рукою на виклик.
Ось така вона , "Справа дурнів" . Як вам ? Пишіть в коментарях. ))))))