Частина третя: Падіння коршуна. Частина 1

Третя частина про життя найвiдомішого міністра МВС СРСР Миколи Шолохова. 

  10 листопада 1982 року , після смертi Леоніда Брежнєва , життя ще нещодавно всесильного міністра різко пішло під укіс. 12 листопада , генсеком офіційно став Юрій  Андропов . Глава КДБ та його давній противник. Але Щоколов так просто здаватися не збирався. Про те про все по порядку... 

 Не встигло тіло вмерлого генсека охолонути, як в будинок міністра МВС нагрянуло КДБ з обшуком. В перше , за радянську історію, люди побачили як живе  бомонд. Обшук в домi павшого лави міліції , транслювався в прямому ефірi.

 При обшуку, цінностей було вилучено на пiв мільйона радянських рублів. Картини , місця яким не вистачало на стінi,i яких засовували під ліжко; кілограми золотих виробiв , якi вигрібали з шаф; різного ґатунку антикварні вироби. В міліції почався переполох. Піднімали справи , перевірялися правомірність дій міліції. Водночас , ліквідовувалося все , що хоча б дотично нагадувало про Щолокова. 

 Здиралися іменні таблички з нагородної зброї, співробітники старалися позбутися нагородних грамот вiд колишнього мiнiстра, хто був при більших чинах - підчищав документи. Все , аби максимально відгородитися вiд колишнього покровителя. 

 Здавалося Миколi Щолокову кінець. Але тут, відверто несподівано для всіх , за наказом Андропова 17 грудня 1982 року , генерала армії Щолокова було переведено  в Групу генеральних інспекторів міністерства оборони. 

 Посада це була безвладна. Приїжджаєш в намічений термін, в намічену частину, ходиш туди - сюди , підписуєш під кінець завчасно підготовлений протокол. А не підпишеш, так нічого над страшного. Впаяють керівництву частини догану, премію знімуть - максимум що їм світило. 

 Так що тепер влади в нього було ніякої, але лишалися генеральські "плюшки". Особиста автівка з водієм, генеральський оклад, квартира в елітному домi йому лишалася, дача, в перспективi - генеральська пенсія. 

 Щоб зрозуміти , з чого це Юрій Андропов , якого в гуманізмі та лібералізмі точно вже не звинуватиш, так м'яко вiднівся до противника треба повернутися до подій 12 листопада 1982 року. До слiв Юрія Сергійовича Плеханова. 

 Цей товарищь ,  аж до розпаду СРСР , очолював дев'яте управління КДБ , яке займалося охороною найвищих посадових осіб держави. Того дня , йому зателефонували з автівки особисті охоронці нового вождя. Сказали що зупинили "хвіст". Хтось нахабно їхав за ними слідом. 

 Зупинили . Веліли вийти з авто. Вони пред'явили ксиви "партійного контролю". Генерал Плеханов, давай телефонувати по інстанціям. Йому вiдповiли з партії: 
-Так, наші люди. А якісь проблеми? 

 Взагалі "Партійний  контроль" вельми загадкова, навiть по сьогоднішнім дням контора. Якщо ГРУ, тiж самi КДБ з МВС, свого роду бренди радянської епохи, то цi товариши тримаються в тiнi. Про їх діяльність відомо не так вже й багато. Але їх характеризують вельми красномовно як "Особисте КДБ партії". 

 Про їх могутність , свідчить той факт , що генерал КДБ, начальник одного з ключових управлінь всемогутньої контори, не став з ними сперечатися. Та й новообраний генсек, велів просто відпустити їх співробітників. Побоявшись лiзти на рожен. 

 12 листопада, відбулася відверта демонстрація сили. Партія показала новому генсеку, хто в доми господар. Юрій Андропов з цим миритися не став. За такий удар по самолюбству, вiн вирішив відповісти. 

 Маючи противника, який готовий боротися , i який нi грама його не боїться, Андропову просто стало не до Щолокова. Він був готовий взагалі припинити переслідування свого ворога. Хай там роз'їджає з  комісіями по частинах, підписує нічого не значущі протоколи з рапортами. А КДБ повністю впряжеться в боротьбу з партією. Але прямий ефір обшуку, не дозволив "зам'яти" цю справу. На кримінальне провадження довелося виділяти кадри, оснащення, фінансування, час співробітників. 
 

 Сьогодні була перша частина , про падіння Миколи Щолокова. Це все , чому можна довіряти в цій справi. Наступна частина буде заснована на конспірології, бо офіційна версія подій - повна маячня.