Частина друга: Вiйна гігантів

Друга частина про Миколу Шолохова. На це й раз  розповідь про протистояння двох гігантів радянського союзу - Шолоховського МВС та Андроповського КДБ. 

 Перед тим як почнемо,  одне невелике уточнення, . Шолохов став мiнiстром охорони громадського порядку в 1966 році. Андропов главою КДБ в 1967 році. I перший удар міліції по КДБ був завданий ще до Андропова. 

 До 1966 року в МВС існувала така посада "Переставник КДБ". Впроваджена вона була ще в 1917 році, відразу після формування нового органу. Спочатку це був "Уповноважений" органів ЧК , ОГПУ. Потім змінили назву на представника, але суті це не змінило. 

 Дана посада , по своїм функція була такою ж, як осабiст в армії. В його функції входило первiрка особового складу на благонадійність, розгляд скарг на співробітників,  розслідування злочинів скоєних працівниками , виявлення шпигунів, i повний контроль над міліцією. Без санкції таких "представників" нічого не відбувалося. 

 Шолохов попросив в Брежнєва першим ділом , прибрати оцих "представників" з його відомства. Це прохання було задоволено. Вiд тепер мiлiцiя, сама розслідувала злочини своїх кадрів. Це рішення , зробило МВС , кишеньковим знаряддям у Шолохова, i дало кард - бланш на містах. 

 До 1966 року , менти хоча б якось себе притримували. Всі знали, що по коридорах вештається чекіст. Якщо сильно перегнеш палицю, то попадеш до "представника" КДБ, тобі криндець. Йому цiкавiше тебе до стiнки поставити, i повернутися до совго вiдомства, чим з тебе дрiбязок отримувати . Зате тепер, коли стримуючий фактор прибрали, перевіряючи стали "своїми", настала повна свобода ментiвського свавілля. 

  Наступний удар , був нанесений вже при Андроповi. В 1969 році, в охоронi "будівлі № 1" ,будiвлi самого центрального комітету партії з'явилася мiлiцейська охорона. 

 При чому з'явилася в один день, раптово, без якогось попередження. Чекісти стали з'ясовувати, якого біса менти забули на їх полянi. I тут виявилося , що Шолохов розкопав декрет 1919 року . 

 В ньому йшлося про те, що охорона будiвлi центрального комітету партії, проводиться спільними силами міліції та ЧК. Чекісти ментiв швиденько вижили, з цього козиного місця. Але папірець в архівах завалявся, i всплив аж в 1969 році. 

  Андропов до пори до часу просто не звертав уваги.  Йому було чим зайнятися в КДБ, де його треба сказати також не всі любили. Вiн був з категорії "не свій". Не сказати, щоб прямо так людина з вулиці, але не чекістської породи. 

 Так що на цi Шолоховськi шпиники, часом доволі болючі, глава КДБ уваги не звертав. Але все змінилося в 1972 році. Пов'язана різка змiна з головою комуністів Грузії , товаришем Мжавадзе. 

 Почалося все з реформи 1968 року. Тоді ліквідовувалося міністерство охорони громадського порядку , i відновлювалося міністерство внутрішніх справ. Під час реформи , особливо виділилася міліція Грузії.

 Виплили факти тотальної корупції,  кумівство, зловживання службовим становищем, тортури у відділках, формений рекет на ринках. 

 Новоспечений міністер внутрішніх справ , корчив з себе борця з корупцією. Тож велiв усіх саджати. Справу затягували як могли, тому аж до 1972 року дотягли.

 Менти, бачачи що не відвертяться, заклали всіх. Як виявилося в радянському союзi в цілому, а в Грузії в часності,  процвітає підпільне виробництво . Так звані "цеховики". Долею з прибутків діляться з главою комуністів республіки Мжавадзе. 

 Але це ще було не все. Користуючися близькістю до кордону, цей товариш , налагодив контрабанду. Це вже був справжній подарунок . Мало того ,  що "всевидяще КДБ" нiчогiсiнько не знало про справи партійців в серединi країни, їх хвалена розвідка нічого не винюхала за кордоном про контрабанду, так ще й кордон, який чекісти так міцно тримають, виявився дірявим. 

 Брежнєв викликав до себе Андропова, i при вселюдно, прямо на нарадi, відчитав як школяра. Коронною фразою генсека стало :
"Я про все це мав знати вiд тебе, а не вiд Шолохова з його міліцією". 
   
 Цією заявою. Брежнєв, i зловтішавшийсь Шолохов, нажили собi смертельного ворога. Для генсека це була проста політична гра. Старе імперське "розділяй i володарюй". Для Шолохова , просто можливість вислужитися. А для Андропова це стало особисте. 

 Мало того , що поставили під сумнів його професійні якостi, так ще  його принизили як людину. Забувати i прощати , це було не в дусі Юрія Андропова. Як i відкладати в довгу скриньку. Проте на цей раз , реванш відбудеться в політичному полi. 

 Для початку невеликий відступ. Фотографія Олександра Ісаєвича Солженіцина. Одного з найбільш помітних фігур в диседенському русi. Бувши в таборах радянського союзу, особисто відчув на собі весь зворотний бiк СРСР. Про що й писав.