Перша частина Золотий мiнiстер

 Миколи Шолокова. Синонім хабарництва в радянському союзi. Найвідоміший "перевертень в погонах". Єдиний, хто наважився кинути виклик всемогутнюму КДБ. 

 Інформаціi про нього багато, а викладаю я i так не часто, тому вирішив розділити розповідь на декілька частин. Сьогодні - загальна характеристика на цю людину... 

 Народився найвідоміший радянський "перевертень в погонах" на Луганщинi в 1910 році. Як i багато хто в той час рано пішов працювати. Швидко вступає в партійний актив. Агітує людей за "светлое будущее". 

 В 1926 році закінчив семирічну школу, де навчився писати i читати, i відправився навчатися далi. В 1931 член партії. В 1933 направлений на завод, де відбувається доленосна зустріч.  Главою партійного осередку в той час був його дитячий знайомий  Леонiд Брежнєв.

  Їх батьки дружили. Деякий час разом працювали .  Брежнєва , революція раніше підняла з міста, i закинула в партію. I вiн починає робите, що робитиме все життя - просувати земляка . 

 Уже в 1934 році  - начальник партійного активу . В 1935 - заступник керівника цеху. В 1938 начальник цеху виплавки металу в Дніпропетровському заводу.  

 До початку радянсько - німецької вiйни - голова Дніпропетровської міської виконавчої ради. Голова партійної організації - Леонід Ільіч Брежнєв. Після нападу Гітлера обіймав посаду "відповідального за вивезення об'єктiв промисловостi, матеріальних цінностей , i кадрових ресурсів". I тут то вiн попався. 

 В той час , це була не посада. Це була мрія.  Через руки Щолокова проходили всі цінностi в мiстi. Йому , як спеціалісту в цiй галузi, гарантувалося місце в тилу, для налагодження виробництва. Вiн вирішував , чи достатню класифікований спеціаліст, аби бути евакуйованим. Вирішував , ясна річ, не за безплатно. На чому й погорів. 

 Справа була серйозна. По "законам воєнного часу" могли запросто до стінки поставити. Але Леонід Ільіч забирає земляка до себе. Так вiн його й тягнув все життя.  

 В 1942 році перевiвся на Кавказ , i Щолокова тягне за собою. В 45 - 46 роках в Підкарпатському військовому округи , начальником політ відділу став Брежнєв. Його зам Щолоков. Брежнєва в 1946 році перевели в Запоріжжя, Шолохов послiдував за ним. В 51 році Брежнєва направляють в Молдову, для відбудови господарства після війни. Слідом за ним, як дещо вельми смердюче, плететься Щолоков.
 

 Але в Модавi це солодка парочка розсталася. Брежнєв поїхав в Москву , кар'єру робити,  а свого пса лишив  на господарстві.  В 1964 році Брежнєв очолює змову проти Хрущова, i посідає престол. Відразу починає розставляти своїх людей на посади. В 1966 році руки доходять до Щолокова. 

 Сам генсек, особисто завiтав в гості до давнього друга. За сімейним столом , Брежнєв пропонує очолити міліцію Щолокову. Збереглися спогади декого з прислуги. Вони розповiли що дружина , на колінах стояла i ридаючи умовляла чоловіка не їхати. Вiн не послухав. 

  Приїхавши в Москву, новий міністер прийняв господарство. Почавши роз'їжджати по райвідділках, вiн був шокований. 

 Транспорт на ходу ламається. В дільницях ремонту десятиліттями не бувало. А зовнішній вигляд взагалі жах викликав. 

 Міліціонери ходили в формi п'ятдесятих років. Шолохов сказав так "Моя мiлiцiя, одним виглядом вселяє страх".   Він став думати чого так. Чого люди ходять ледь чи не драннi. Виявилося наступне. 

 В радянському союзi була читка ієрархія постачання. В пріоритетi були силовики. Серед першими , найжирніші шматки отримували чекісти i військова розвідка. Вважалося що це тi, хто мають передбачити загрозу, i лiквiдувати в зародку. Другими йшла армія, яка отримувала доволi ситні шматки зі столу. Ну  хвостi , крихтами вiд загального пирога, задовільнялася мiлiцiя. 

 Користуючись близькістью з вождем, вiн став виправляти становище. Перше за що взявся - це форма. При Щолоковi мiлiцiю переодягнули в нову, більш сучасну форму.