Погром в Муромi

 Одне знай відоміших повстань проти радянської міліції відбулося в місті Муром. Ставшим , свого роду символом спротиву ментівському свавіллю... 
 
 
 Для початку - що собою представляв Муром? Фото в мене сучасне, але як пишуть, окрім відреставрованих монастирів, з радянських часів там нічого не змінилося. Триста з гаком кілометрів до Москви. До радянський час - сільська місцина. З кінця двадцятих , ( перший завод вiдкритий в 1926 роцi) , активно розбудовується. 

 Ця деталь , i вплинула на палітру населення цього міста. В радянському союзi, всі заводи , фабрики , i інші промислові об'єкти, будувалися руками ув'язнених. Досить часто практикувалося "оставить на дожития". 

 Побудував завод, аби не вести робітників з далеку, залишали для роботи тих, хто його будував. Переучували, ставили у станка, i переводили в категорію "поселенці", фактично теж саме що "ссильнi". Треба сказати , не самий поганий варіант в радянських таборах, i не кожному так щастило. 

 Тут же криється i друга причина. З побудовою  фабрик i заводiв населення міст зростало. Місцевих міліціонерів бракувало для забезпечення порядку. Тож , не довго думаючи , "вертухаїв"- конвоїрів, переводили в мiлiцiонери. Обстановка в таких "робітничих" містах була досить таки напружена. 

  З культурною програмою в такого роду містах, було не густо. Кіношку привезуть пару раз на місяць, ну й танці на вихідних. Так що алкоголізм, це було хронічне захворювання жителів таких міст. 

 Ось i 26 червня 1961 року майстер заводу Юрій Костиков, заливши добрячу порцію зеленого змія , йшов вулицею. На його біду, зустрілися йому патрульні. Тут деталі різняться. Чи то майстер по п'янці нахамив ментам, чи менти вирішили кулаки почесати. Спливає правда в мережі інформація, що патрульні були не трізвище затриманого. Але як би там не було, спакували i доставили в райвідділок. 

 На ранок 27 червня , Юрій Костименко був відправлений у лікарню. Де вiд численних побоїв помер. 
Майстер на заводi, в провінційному мiстi, це шановано посада. Та й людина не остання. Не верхівка партії звісно, але й не рядовий роботяга. Менти швидко підсуєтилися,  склепали справу про "нещасний випадок". Нiбито померлий ,  впав вдарившися головою. Сам , декілька раз підряд. 

 В цю маячню з самого початку ніхто не повірив. Остаточно мiлiцейська версія розсипалася 30 червня, коли на прощання з покійним прийшли люди, i власними очима побачили побої. 

 Дуже скоро поховання, переросло в стихійний мітинг. Колегами убитого був замовлений вiнок "Убитий міліцією". Також була парочка  плакатів , з антиміліцейськими, i антирадянськими гаслами. 

 Міліції це, ясна річ, не сподобалося, i вони вирішили їх конфіскувати. З чого й почалося силове протистояння. 

 Міліція пішла на людей. Їм вдалося відібрати плакати, затримати декількох учасників стихійного мітингу. Відвели їх в дільницю, i думали що на цьому діло й закінчиться. Не тут то було. 

 Озброївшись камінням, сокирами, лопатами, палицями i всім що під руку попадеться , i пішли на штурм відділку міліції. Вибивши двері, люди звільнили з пiв сотні в'язнiв ( по різних даних вiд  48 до 52 осіб), а на останок, з вдячностi ріднiй міліції , підпалили райвідділок. 

 Приїхавшу на виклик пожежну бригаду зустрів натовп , з сильним аргументом - 68 пістолетiв, i 1000 набоїв. Весь арсенал райвідділку. Пожежні прислухавшись до "вагомого аргументу " націленого на них, вирішили що не, ми туди не поліземо. 
 

 Подальші події відбувалися за звичним для Росії сценарієм. В бунтівне місто було направлено дві роти солдат. Було схоплено 19 чоловік . Трьох засуджено до смертної кари. 

  Проте хвиля пішла. Не мине й місяця , як Муромськi події нагадують про себе. 

 Ось така дев'ята історія. Виявляється i росіяни були рішучішими. I тоді, одним ОМОНовцем , iх було не розігнати.  Пишіть про свої враження)))