Бунт на Молдованці

 В моїй книзі, про корупцію та свавілля в радянській міліції, може скластися таке враження що люди покірно терпіли цих "Викиднів перевороту". Це було далеко не так. 

 Навіть в Москві 1941 менти добряче так отримували по зубах.  Особливо багатими на антиміліцейські повстання були 1960- 70 х. Перше з таких крупних, масових відбулося в Українi, в Одесi - мамi , в легендарній Молдаванці.  

 18 грудня 1960 року для продовольчого магазину на Молдаванці починалося звичайно. О восьмій ранку продавець, на прізвисько Юра Рибак ( дехто пише що це його фамілія) відчинив магазин. О дев'ятій, за стандартним горілчаним набором - пляшка i плавлений сирок - прийшов солдат з будівельних військ. В простонародді "Стройбат". 

 Військами їх назвати можна було лише через форму. По суті  були вони робітники - будівельники. Це було видно навіть по їх сленгу. Рядовий - роботяга; сержант /старшина - бригадир ; лейтенант - виконроб; капітан i вище ( хоча вищих зірочок вони рідко коли бачили) - майстер.

 Їхньою зброєю були лопати, цегла, вiдра, i будівельний розчин. Стріляти там не доводилося,  автомат в руках вони не тримали.  Та й служили там тi, хто по хорошому служити не мав. 

 Самi ж "стройбатiвцi" гордо себе йменували "королевськими". Це калька на фамілію батька радянської космонавтики Корольова. Вiн, хоч i посередню, став батьком - засновником цього роду військ. 

 Все почалося в Казахстані в 1955 році. Початок будівництва космодрому "Байконур" спiвпав з закінчення епохи сталінських таборів. ГУТАБ . головне управління таборів, почали розформовувати i ліквідовувати. Кримінальні справи ув'язнених стали переглядати, почалися амністії. 

 Справа ця не швидка. Як каже один жарт "відпустити не посадити - тут все оформити треба". Але вже тоді, на такому масштабному будівництві як "Байконур" став відчуватися кадровий голод. Людей бракувало, про що Корольов, як керівник проєкту, повідомив в Москву. 

 Там вже стали думати що з цим робити, i звернули увагу на наступне - в серединi п'ятдесятих, до 1/3 призовників не проходило "по стану здоров'я". Нічого дивного тут немає. Вiйна, розруха, голод все це аж ніяк не сприяло здоров'ю нації. З іншого боку - це був величезний людський ресурс, який i вирішено було використати.Тих, кого треба було б списати, одягали в  військову форму, роздавали лопати, i відправляли на відбудову країни рад. 

 Командний склад, в першу чергу офіцери, також не вирізнялися бойовими якостями. Спочатку туди мали йти "кращі спеціалісти " з інженерних військ. Але хто ж кращих віддасть? Питання риторичне. То ж відправляли туди тих, кого не шкода.

 Проте це не  допомагало. Командири часто відписували "не можемо ослаблювати свій підрозділ відрядження кадрів". Часи вже були не тi. Починалася "хрущовська відлига". Та й рішення знайшли швидко - призвали будівельників, з запасу. Роздали їм офіцерські погони. I направили працювати за спеціальністю, але тепер в складі радянської армії. 

 Таким чином, поняття "Дисципліна", це взагалі було не про них. Коли об дев'ятій ранку,  завалюється солдат, щедро обдаючи перегаром всiх в черзi, i бере собі горiлку "поправити здоров'я" це взагалі нікого не дивувало. Типова ситуація. 

 Як звали солдата точно не відомо. Однi пишуть "Беляєв", інші"Белкiн", трапляється варіант "Бiлий". Точно так же не відомо достеменно скільки вiн купив тої горілки. Однi кажуть два літри, інші чекушку (0,25 грамів). 

 В усілякому випадку на стандартну закуску, у виглядi плавленого сирка, в нього не вистачило. Останній варіант, більш правдоподібний. Просто по виходi, вiн всю горілку, випив залпом. Два літри, в одне рило, без закуски. Це якось сумнівно.

 Вiд випитого пійла, його знудило прямо на мiсці, i вiн пішов розбиратися. На цьому то все й завертілося. 

 Солдат повернувся в магазин, i став пред'являти претензії по якості продукції. Продавець, Юра Рибак, в долi з дільничим, продавав людям палену горілку. Цей самий Рибак був кремезним чолов'ягою, з як згадували "пудовими кулачищами". Когось iншого торгувати  такою річчю як горілка, та ще й в кишачим криміналом Молдаванці, просто не поставилиб. 

 Виволікши клієнта, боксерськими "трієчками", i "двієчками" Рибак став доводити радянську істину  - "Це в у світі "клієнт завжди прав", в союзі ж - продавець". Так як з розвагами тоді в принципi було не дуже, а на Молдаванку працівники культури відверто боялися соватися , то на це видовище стали стікатися люди. На що звернув увагу наряд міліції. 

 В радянських міліціонерів 1960-х було декілька  характерних рис. По перше - вони часто, безпідставно, застосовували силу. Що й стане основною причиною антиміліцейських виступiв в цей період. 

 Розпускали вони руки, вiд банального бажання самоствердитися. Міліцію взагалі в союзi зневажали , а в 1960 - х так особливо, i навiть на урядовому рiвнi. Спала хвиля післявоєнного бандитизму. Кримінал пішов в цеховики - підпільне виробництво: фарцування - закупка речей в іноземців; контрабанда. Словом став більш безкровним.