Додаток : Місто без міліції

 Невеликий додаток, аби остаточно закрити тему ленінградської міліції. 
 

Вже знайомий нам  Начальник міліції Солов'їв Іван Володимирович благополучно переживе смерть Сталіна, чистки беріївських кадрів, гоніння на НКВС якi були в кiнцi п'ятдесятих. 

 В нове десятиліття вiн вступає у званнi комісар міліції 2 рангу.  Сьогодні це генерал-лейтенант. Частий гість в Москвi. Мав деякий вплив в міністерстві. Став гратися в політику, що його й погубило. 

  На початку шістдесятих  намічалася нова реформа. Для міліції це виливалося в масштабні скорочення, розформування підрозділiв, скорочення виплат за звання, i навіть ліквідація загального, всесоюзного, управління міліції. 

 Ряд міліцейських чиновників, в главi з начальником міліції Ленінграду, висловилися проти таких реформ. За що були звільнені з посад. 

 По радянській традиції чекісти, тоді вже КДБшники, почали копати матеріал на опальних чиновників, i викрили справжній ментiвський гнiйник.

  Перечекавши поки все улежиться Солов'їв відновив махінації з так званими "блокадними виплатами". Через паспортний стіл знову став реєструвати "мертві душi", по яких отримував виплати, подарунки в чергову річницю перемоги. 

 Так як Ленінград був одним з небагатьох відкритим для іноземців мiст, там було таке явище як "Фарцування" - мiняли горілку, коньяк, рибу, годинники, рідкісні значки /монети/ марки на іноземний одяг. З кожної операції міліція отримувала свою долю. 

 Врятувало його дві речi. По-перше  - зірка героя радянського союзу. По - друге - боротьба з цим явищем почнеться в сімдесятих. До того ну так поганяють, кого прихватять - закриють, але особливо в цю тему не впрягалися. 

 Шуму , по ще одній радянській традиції, вирішили не підіймати. Тому було вирішено розігнати всю міську мiлiцiю. 
 Два роки, з 1960 по 1962 рiк , в Ленінграді не було міської міліції. Її  повноваження розділили мiлiцiя обласна, i райвідділки. 

 Ось такий вiн , невеликий додаток до основної історії. Як вам ця історія? Вiдпишіть  в коментарях.