Київська вендета в дусі Монте Крiсто

  Сьогодні я вам розповім історію, яка надзвичайно схожа з таким шедевром як "Граф Монте Крiсто". В нiй переплелося все - кохання, зрада, інтриги, помста. I все це в Києві, в середині 1920 - тих. 

  Ця історія почалася з прибуттям нового начальника київської міліції Федора Коваленка. Прибув вiн з Харкова, i прибув  в заслання. 

 Бувши начальником губернського управління міліції (сьогоднішній аналог - обласне) де вiн промишляв форменим рекетом. В так звану епоху НЕПУ (нова економічна політика) дано було народу деякі послаблення. Дозволили торгівлю, кооперативи приватні, навiть деякі невеликі підприємства віддали в приватні руки. 

 Заявляючись до нетмана, так тодішніх бізнесменів звали, не рідко в п'яному видi, вимагав гроші. Частенько йому відмовляли, i писали скарги в партію, i ЧК, тоді вже ГПУ. 

 В партійному осередку Більшовиків їх відразу посилали туди, куди зараз прийнято російський військовий корабель. До того ж прямим текстом. Позиція партії була наступна -"Капіталізм, в будь-якому видi, чужий радянському строю. Те що ми пішли на таку крайню мiру, i вас терпимо, нічого не міняє". 

 В ГПУ свого геморою було вище даху. Недавно закінчилася вiйна з поляками, якi доволі таки сильно пом'яли червону армію. I чекістам було взагалі не до того. Тож всі скарги, спускали тому ж Коваленкові. 

 Реагуючи скаргу на себе, вiн в ночі приїжджав з обшуком. В ходi якого його співробітники, чисто випадково, в декількох містах раняли керасиновi лампи. Коли виникала пожежа, i прибігали сусіди її гасити, наряд міліції настійливо рекомендував не втручатися. 

 I жилося йому гарно, навiть чудово, але жадність його згубила. Мало йому було данини нептманiв, заліз вiн в державні кошти. Закупив 3 тисячі свистків для своїх співробіткiв, по 50 копійок за штуку. При, тому що їм максимальна цiна 10 копійок.Все б чудово, якби не один момент.

 Харків тоді був столицею "Радянської України". З нього ліпили одне зі зразково - показових міст. Таку тупу аферу, було ніяк не прикрити. Вiд стінки, тюрми, i навiть звільнення вдалося вiдмазатися, але з посади, як i зі столиці, довелося пiти. 

 Ось так Коваленко, з начальника обласної міліції, якщо сучасною мовою називати, перетворився в начальника міліції одного єдиного міста. До того ж далеко не найспокійнішого. 

 В 1920 році Київ було відбито в більшовиків. Не надовго, але було. Все місто ще жило цією подією. Багато хто розрахував на "можем повторить". Місто кишіло агентами розвідки УНР, Польщі, в околицях було багато загонiв отаманiв. Партійні чиновники, всіма правдами й неправдами, старалися оселитися біля вокзалу. Аби відразу сісти на ешелон, i тiкати до Харкова. Але дуже швидко Коноваленко побачив iншу сторону медалі.  Чекістам, партійцям не до міліції. До того ж Київ провінція, тут  норови простіше. 

 Тепер вiн вже сам не марався. Назначив кожному начальнику райвідділків суму, за яку вiн лишатиметься в органах. Начальники , своєю чергою своїм замам, керівникам окремих структур (патрульні, кримінальний розшук, дільничі ). Так корупційна павутина , дуже швидко окутала все місто, i втягнула всіх, вiд начальника до останнього патрульного, в цю схему. 

  Тут ще один цікавий момент - нептмани звернулися за захистом до кримінального свiту, якому також були змушені платити. Злодії в законi, чинно - благородно призначають йому зустріч. Вони хотіли обговорити розмiр його долi. Але говорили в той день лише ментiвськi нагани. 

 "По беспределу", що називається, без жодних ордерів, санкцій, перебив всю верхівку кримінального свiту. Водночас , на вiдомi міліції злодійські малини, були направлені наряди. Ніяких "стояти мiлiцiя". Жодного затриманого тодi не було.  

 Знищивши всю верхівку кримінального свiту, i зачистивши тих, хто мiг стати на їх місце, Федір Коваленко організував собі монополію в мiстi. Тi хто лишився , були дрібними сошками, яких без жодних труднощів взяли під контроль. 

 Керівництво відмітило позачерговим званням за "ініціативу , рішучість i безжальність ". На верху ці події витлумачили так - опальний начальник міліції , знову в столицю рветься. Тому йому потрібен "подвиг". В якостi плюшки, Федору Коваленку також дістався "общак" київського криміналітету. Згідно з протоколом - 25 рублів. 

I пішло життя, як казка. Кисільні береги, з молочними рiками. Тут треба відмитити, що фіаско в Харкові його дечому навчило. Тепер вiн нічого не робив власними руками. Більше того вiн хабарі не брав. Вiн приймав подарунки. 

 Кожен нептмен міста, мав своє свято, на яке приносив начальнику міліції подарунок в конвертi. Пізніше буде встановлено, що його "вiтали" з Днем Взяття Бастилії, Новим роком, i навіть з Різдвом. Як православним, так i католицьким. Оцей ось пан колядник сам собою на думку спав.