10. Суворий допит для нареченого

Коли Нестор підвіз мене додому, він сказав:

— Отже, так як у нас весілля десь за два тижні, певно, треба мені познайомитись з твоїми батьками. 

 — Може, зайдеш зараз і познайомишся? — запропонувала я. 

— Прямо отак сходу? — він, здається, розгубився. Виглядав милим при цьому, ніби одразу молодшим років на пʼять-сім. 

 — Ну, можна й не сьогодні,  — я трохи знітилась. — Коли тобі буде зручно. 

— Та ні, певно, краще не відкладати, — він зітхнув. — Але я навіть без якогось подарунка, якщо йду в гості… Давай заїдемо хоч за тортом. 

 — Так, батьки люблять солодке, це буде нормально. — я підбадьорююче усміхнулася. 

Нестор кивнув і ми поїхали до якоїсь кондитерської, яку він загуглив в моєму районі. Швидко купили торт. Мабуть, мені треба було повідомити батьків, що Нестор зайде… Але я так і не наважилась. Будь що буде вже….

Ми повернулись до мого будинку, пройшли на потрібний поверх і я відімкнула двері. З коридору гукнула до батьків:

— Привіт, у нас гості! 

Відразу ж двері кухні відчинилися, і з них визирнула мама. Вона вражено закліпала очима, дивлячись то на Нестора, то на мене. 

 — Мамо, це Нестор, мій наречений, — сказала я, намагаючись, щоб мій голос звучав впевнено. 

 — Наречений? — очі мами округлилися. — Ти не казала, що з кимось зустрічаєшся!

— Ми це приховували, бо я її бос! — випалив сходу Нестор. Все ж, для нього ця ситуація теж була екстраординарною. — І ми принесли торт, от… — він простягнув моїй мамі торт.

Мама в шоці дивилась то на нього, то на мене.

— Ти зустрічаєшся з босом?! Я хіба такому тебе вчила…

Тут же до нас вийшов і тато. 

— Що тут відбувається? 

— Тату, я хочу познайомити тебе з Нестором, я кохаю його і ми вирішили одружитися, — випалила я. Вже все одно гірше не буде, мама й так в шоці. 

— Одружитися? — він насупився. — Ти що, спав з моєю донькою? — раптом тато кинувся до Нестора і схопив його за комір. 

Нестор був набагато спортивніший і сильніший за батька, і при бажанні, думаю, легко б міг вивільнитись з цього захоплення, але він не став, чим здивував мене.

— Не спав ще, — відповів, дивлячись на батька. 

 — Тату, відпусти його, — кинулася я на захист Нестора. — Давайте заспокоїмося, чаю поп’ємо…

— Ні! Він не просив твоєї руки! І взагалі, я не впевнений, що він гідний тебе! — озвався тато. — Ти! — він сильніше стис комір Нестора. — Хто так робить? Ти не мав права робити їй пропозицію в обхід нас!

— Вибачте… — пробурмотів Нестор. — Так вже вийшло. Ну хочете, я зараз попрошу… 

 — Так, попроси, і аргументуй, чому вона має зробити вибір саме на твою користь! 

 — Тату, — спробувала вгамувати його я. — Будь ласка, не треба цього всього…

— Ти моя єдина донька! Я не віддам тебе йому, поки не буду впевнений, що він того вартий! — вперся батько, але таки відпустив Нестора. — Отже! Аргументуй!

— Я ну… Агата красива, мила, добра дуже, — почав перераховувати Нестор. — Тому я і хочу бути з нею. Але я не знаю, як аргументувати, чому вона має обрати мене. Тобто, хіба це не має бути її вибір? І хіба вона вже не сказала мені так, коли прийняла мою обручку? 

 — Я кохаю Нестора, — сказала я рішуче, дивлячись на тата. — Отакий мій головний аргумент! Хіба цього недостатньо?

Відчула, як моє серце швидко-швидко забилося в грудях, при думці, що я й справді в нього закохалася, а він навіть не здогадується про це, думає, що я просто гарно граю свою роль…