4. Все розвивається надто швидко...

Що за дичину він верзе? У мене, певно, аж рот розкрився від здивування. Одружимось? Він це серйозно? Чи це якийсь розіграш? Я почала швидко перебирати в голові всі варіанти, але він не виглядав як той, хто жартує зараз. 

— Але я думала. що я вам не подобаюсь, — кажучи ці слова. я почервоніла.  — Ви мені вчора навіть візитівку не залишили на тих швидких побаченнях…

— Було б дивно, якщо я б тобі залишив візитівку. Ми взагалі-то домовились про це не згадувати, забула? — нагадав він. Я почервоніла ще дужче, правда ж домовились. 

 — Не забула… Вибачте, що я проговорилась…

— Бачиш, вже всі і так думають, що ми зустрічаємось, тож буде логічно, якщо я одружусь саме з тобою, — відповів Нестор. — Мого племінника хочуть забрати за кордон. Його збирається всиновити якась американська родина. Мій батько тужить за дружиною і сином, які загинули. Він не зможе всиновити малого. Та і навіть якби був морально готовий, він надто старий, йому б, скоріше за все, відмовили. І моя мати, його дружина, нещодавно померла. Я — єдиний, хто може врятувати Іллю, залишити його в Україні, з родиною, яка лишилась, хай це і тільки ми з батьком.

Мені дійсно стало шкода хлопчика, якого хотіли розлучити з родиною. Та й Нестор, коли він нарешті зняв маску вічно невдоволеного всім типа, був навіть симпатичним… Я мимоволі уявила. що він і справді, а не тільки в моїх фантазіях, цілує мене, і тут же почервоніла. Тільки б він не здогадався. про що я зараз думаю! 

 — Ну, якщо все дійсно  так, то, звичайно, я можу допомогти, — трохи невпевнено сказала я. — А що від мене буде треба? 

— Ми розпишемось. Ну, для того, щоб ніхто не подумав, що шлюб фіктивний, трохи відсвяткуємо весілля, — продовжив Нестор. — Все організуємо, ніби ми дійсно щаслива парочка. Може навіть я пропозицію тобі на роботі зроблю щоб хтось "випадково" підслухав і це рознеслось. Також тобі доведеться до мене переїхати на деякий час. Ну вже після весілля. Скажемо, що твої родичі були проти того, щоб ми зʼїжджались до весілля.

Він явно переживав, коли все це говорив, зрозуміло, що цей план тільки прийшов йому в голову, але було видно, що він дійсно любив свого племінника і хотів зробити так, як йому буде найкраще. 

Ой, я й не подумала про своїх родичів. Чомусь вирішила, що фіктивний шлюб — це просто поставити підпис на документах і продовжувати жити власним життям. А виходить, має бути весілля, а потім переїзд до чоловіка… Моя мама, певно, буде в шоці, що я нічого їй не сказала заздалегідь…

 — Треба, щоб ви познайомились з моїми батьками, мабуть… — пробурмотіла я. 

— Так, — він кивнув. — Давай я зроблю тобі пропозицію і поїдемо до них знайомитись. Пропозицію зроблю, наприклад, сьогодні ввечері. Поїду в обід куплю обручку.

Мені все ще здавалося, що це якийсь розіграш, що зараз він скаже: “А ти повірила? Яка ж ти дурненька, Агато! Я просто хотів тобі відплатити тією ж монетою за плітки в чатику!” Але ні, він виглядав цілком серйозним…

— Який у тебе розмір пальця? — тим часом продовжив Нестор. — Щоб не міняти потім. 

Я глянула на свою руку:

 — Не знаю…

— Блін, це погано. Тоді поїхали разом за обручкою. Ну, поїдемо типу обідати, а самі за обручкою. Але ти зробиш ввечері вигляд, що дуже здивована, — тут же скомандував Нестор. 

 — О’кей, — я була надто розгублена. щоб заперечувати...