Глава 19

Сон мені снився дуже страшний цієї ночі. Я крутилася, кілька разів прокидалася з криком і весь час намацувала руками свого містера Невідомість, боячись, що він зникне якоїсь миті.

Але він був поруч і щось нашіптував мені, коли я особливо активно крутилася в ліжку.

Настав ранок. І я знехотя розплющила очі, розуміючи, що час вставати, щоб не пропустити роботу, якою мені варто було дорожити.

Я обернулася до свого гостя, бажаючи побачити його чудові очі. Але, щось пішло не за планом. Біля мене в одній краватці, яку я вчора полінувалася зняти з містера Невідомість, лежала зовсім інша людина.

Його шкіра була дуже світла, майже біла. А замість темного прямого волосся на ліжку розкинулась копиця хвилястих пшеничних пасм.

Нічого не розуміючи, я схопила чоловіка за підборіддя та розвернула обличчям до себе.

Від побаченого я не могла стримати крику.

- Оскаре! - заволала я на всю кімнату.

Відпихнувши нахабу, я нашвидкуруч обмоталася простирадлом і почала випихувати несподіваного гостя з ліжка.

Хлопець спав дуже глибоко. І прокинувся аж тоді, коли мені вдалося повністю скинути його, через що він з гуркотом повалився на підлогу.

- Що відбувається? – хлопець обхопив руками голову, на яку припав удар.

- Що ти забув у моєму ліжку? - мало не зриваючи зв'язки, кричала я. - І чому ти в краватці?

- Ти вчора на мені її залишила, - він простягнув мені краватку, відкриваючи моєму погляду саму пікантну частину свого тіла.

- Ти ще й знущаєшся? - я схопила зі столика підручник з астрономії і кинула хлопцю в голову, від чого від жалісно застогнав. - Негайно поясни мені, що ти тут робиш.

- Ти сама мене позавчора покликала до себе, - потираючи забите місце, хлопець відповз подалі від ліжка. – Або ти забула, як писала записку, в якій лякала поговорити серйозно.

- Я писала це не тобі, - нічого не розуміючи, я оглядалася на всі боки, обмірковуючи, чим ще можна запустити в хлопця.

А він тим часом вирішив сховатись за столиком, звідки налякано на мене визирав.

- Це ти думала, що ти пишеш якомусь гостю, з яким познайомилася на балу, - невдоволено сказав хлопець і сховався повністю за столиком, адже я намацала праску. - Я хотів познайомитися з тобою ближче. І не придумав нічого кращого, ніж прикинутися кимось іншим, завдяки зіллям. Я не думав, що все так обернеться.

- Не думав? - я скипіла та жбурнула праску разом з вугіллям у тумбочку. - Я вагітна від тебе, ідіоте! Від прищавого парубка, якому татко скрізь прикриває дупу. Та як ти посмів!? Біжи звідси, доки не вбила тебе!

Хлопець із сумнівом визирнув з-за свого укриття, глянув на мене і вибіг з кімнати.

А я підійшла до дверей у чому мати народила, замкнулася і, спершись на неї, сіла на підлогу, не уявляючи, що тепер робити. Я до останнього сподівалася, що мій нічний гість забере мене до себе з цієї академії. А виявилося, забирати нікуди. Мене запліднив той, хто сам нещодавно скаржився на ув'язнення у цих стінах.

Я з жахом уявила, як відреагують співробітники, якщо дізнаються, що я завагітніла від учня. І взагалі, мені досі не вірилося, що це був він. Як можна так змінити зовнішність, що я бачила зовсім іншу людину? У нього була інша шкіра, інше волосся і зовсім інше обличчя. Що він зробив, щоб так змінитися? Як міг мене так обдурити? І, головне, поводитись зовсім не так, як на уроках?

Я ще деякий час так посиділа на підлозі, потім піднялася, прийняла ванну, зібрала свої мізерні пожитки, які з'явилися у мене після появи тут, і вийшла з кімнати, розуміючи, що більше сюди ніколи не повернуся.

Не могла я перебувати тут. І нічого не здатне було втримати мене. Після такого жорстокого обману я вже не могла довіряти нікому в академії. Навіть, Люсі, з якою так потоваришувала за ці дні.

Мені було сумно усвідомлювати, що більше не побачу її. Не вирушу на пляж із дівчатами. І не зможу попліткувати з містером Вайсом, який і уявити не міг, що помітив не просто вагітність, а за фактом свого правнука, чи правнучку.

Ще раз глянувши на двері, я пішла на вихід, намагаючись не привертати до себе уваги і спокійно посміхаючись знайомим студентам.

Так я дійшла до холу, де залишалося зовсім небагато до виходу до переднього двору, куди рідко хтось виходив.

Але саме зараз там опинилася компанія, на чолі якої був Оскар. Він щось розповідав своїм однокласникам, а ті голосно сміялися.

Побачивши його, та як він спокійно розмовляє з друзями, в той час, коли для мене в цих стінах все було скінчено, я розлютилася не на жарт.

У цей момент мені здалося, що саме про мене цей білобрисий поганець розповідав своїм друзям. І що, можливо, він хвалився, як легко затягнув мене в ліжко.

   Здавалося, кров усередині закипіла. Я підійшла до хлопця і, схопивши його за плече, різко смикнула на себе, змусивши всю компанію замовкнути.

Він озирнувся на мене і його погляд різко змінився. Він злякався, побачивши мене, чим сильніше переконав мене у моїх підозрах.

- Ти - наймерзотніша істота, з усіх, кого знаю, - прогарчала я й нагородила учня сильним ляпасом. - Передай своєму батькові, що такого дурня простіше відправити на корм драконам, ніж перевиховати.

Я, без жалю, нанесла йому ще одного ляпаса і поквапилась покинути академію під сміх дев’ятикурсників, перед якими зараз розігралася безкоштовна вистава.

Проходячи через ворота, я почула, як парубок покликав мене, але мені було начхати. Я не могла більше залишатися тут і приготувалася до довгого пошуку свого місця на цьому світі.

!!! вибачаюсь за незручності. Хто хоче дізнатись, як закінчилась історя - шукайте мене на бу ку рук (писати слитно) !!! Гарного дня!
Слава Ураїні!