Глава 41

Лягати разом з Тадеєм спати, відчувати майже всю ніч його руку на своєму стані, просинатися напроти коханого обличчя, було трохи дивно для Власти, хоч це вже й не вперше. Проте минулого разу між ними панувала невизначеність, а зараз все відчувалося зовсім інакше.

Коли Тадей розплющив очі, його вуста вмить осяяла усмішка, він виглядав щасливим і спокійним, наче знайшов нарешті те, що спрагло шукав.

Проте довго ніжитися в ліжку не вийшло, треба було підготуватися до зустрічі з Макаром і до тих «сюрпризів», які він може з собою захопити. Власта, Тадей і Віктуар об’єднались та встановили навколо маєтку додатковий захист, Багнет дістав купу своєї зброї, яку застосовував, коли полював на сили тих негідників, що використовували здібності на шкоду. Крім того, в них був ще один несподіваний для «гостей» козир – літавиця зі всією своєю вогняною міццю.

Однак сталося все набагато раніше, ніж вони того очікували. Макар надіслав повідомлення, що він вже тут і стоїть неподалік маєтку. Власта страшенно нервувала перед зустріччю з ним, вона заздалегідь попросила Тадея дати їм час поговорити наодинці.

Макар виглядав жахливо, коли дівчина його побачила, в неї стиснулося серце. Він був блідим, з синіми колами під очима та пересохлими вустами. Хлопець помітно схуд, кісточки на його плечах випирали, а від виснаження, здавалося, ледь на ногах тримавсь.

- Привіт…, Власто. – В нього й голос геть змінився, став грубим і якимсь хворим. Куди подівся той життєрадісний присмак? Та жага, з якою він пірнав до знань? Це мисливець настільки вичавив з нього життя?

- Вітаю, Макаре. Ходімо. – Відьма покликала за собою, а потім відчинила двері, чекаючи, поки той зайде.

Хлопець рухався неспішно, шкандибаючи на одну ногу. Коли він увійшов до маєтку, одразу почав зиркати навкруги, явно побоюючись загрози для себе.

- Тобі ніхто нічого не заподіє тут, можеш не хвилюватися. Тадей поблизу, якщо тебе це цікавить, але він нам не заважатиме.

Макар кивнув, тихо видихнув і вперся в неї порожніми очима.

- Присядеш? – Власта вказала на диван. Зніяковіння між ними таки не вийшло уникнути.

Хлопець нічого не відповів, просто підійшов до дивану і сів на нього.

- Може хочеш чаю або води?

Він спочатку мовчав, а потім досить нервово проторохтів:

- Заберіть в мене сили! Власто, прошу, я не хочу і не можу мати їх, вони майже не піддаються та не слухаються, я вже втрачаю здоровий глузд! – Макар схопився за голову й потягнув себе за волосся. Дівчина зітхнула, стало шкода його, не схожий хлопець на небезпечного злочинця, ніяк не схожий. Вона підійшла та присіла поряд, хоч і запевняла Тадея, що не наближатиметься до нього на всяк випадок.

- Макаре, звідки взялися твої сили? Розкажи мені тепер всю правду.

Він продовжував мовчати, зиркаючи на неї з-під чола.

- Для того, аби ми змогли допомогти, тобі доведеться розповісти правду.

Макар випростався і поглядом зупинивсь на своїх долонях, які напружено й хаотично стискав:

- Мій дядько мені їх передав. Добровільно…

- Для чого? Що він хоче від тебе? І чому ти ніколи мені не говорив, що маєш дядька, який володіє магією?

- Бо не знав, що за вибір ти зробиш. Я не хотів, аби через наявність серед моїх родичів когось, причетного до магії, ти вирішила, що це знак й вирушила навчатися чародійства, хоч, зрештою, так і сталося. – Макар перебирав пальцями, ніби заспокоюючись подібним чином. – А мій дядько нічого не хоче, це я від нього хотів, це я його знайшов, коли ти сказала, що не повернешся до мене після навчання у Феодори, що в нас нема більше спільного.

У Власти вже крига шкірою ковзала від такої правди, лячно було уявити, що на неї далі очікує, яку істину їй ще розповість Макар.

- Навіщо ти до нього прийшов? Аби він застосував до мене «втручання» і змусив таки до тебе повернутися? Твій дядько – один з наймогутніших?

Макар помотав головою:

- Ні, звичайний чаклун, хоча я всього і не знаю, напевно. Пам’ятаю, що він якийсь час викладав у пансіоні стихій, єдине – мав змогу до прадавньої магії звертатися.

- Твій дядько викладав у пансіоні стихій?! Там, де я працювала?! Там, де вбили Юліану?! – у дівчини підступило до горлянки, тепер вона зрозуміла, хто позбавив життя і сил кохану Віктуара. То ось, як його не спіймали, ось, як він маскується, як не залишає слідів та не дозволяє себе відстежити, себе і Макара в тому числі, все за допомогою прадавньої магії, адже вона – досить потужна.

- Я не хотів застосовувати «втручання», аби нашкодити тобі. Я лише сподівався достукатись до твоєї свідомості, щоб ти побачила нарешті, відчула зсередини, що Багнет не зробить тебе щасливою, що поряд з ним ти завжди будеш в небезпеці. Але в мене нічого не вийшло…

- І тому ти втік з хатини Феодори після ритуалу замість того, аби нормально поговорити? – відьма пирхнула, – ніколи б не подумала, що ти такий боягуз, Макаре. Мені прикро тобі це пояснювати, але твій дядько просто використав тебе, щоб твоїми руками прокрастися до моєї голови. Мені не загрожувала небезпека від Тадея. Ніколи не загрожувала і не загрожує.

- Годі його виправдовувати, він задурив тобі мізки, в нього таких, як ти…