Глава 38

Коли в шоковому стані перебуває одна людина, з нею складно, бо не знаєш одразу, як правильно діяти, а коли таких людей двоє – то й поготів. А коли це ще й люди з магічними силами, і дехто з них – вагітна відьма з неконтрольованими емоціями, залишається тільки здогадуватись, що може відбутися далі.

Власті й самій знадобився певний час, аби оговтатись від усього, про що довелось дізнатися. Вона могла багато чого уявити, але точно не таке.

Найскладніше було з Давидом, хлопець не рухався, кліпав через раз, дивився в одне місце й ні на що не реагував. Фрея спочатку його всадила на стілець, а потім намагалася і Катерину поряд прилаштувати, однак та відштовхнула її руку й відійшла.

Нічого кращого, аби залишити цих двох наодинці, щоб вони могли нормально поговорити, Власта з Фреєю не вигадали. Дівчата повільно крокували стежкою, повертатися молода відьма зовсім не поспішала, адже про все тепер доведеться розповісти Тадею…

- Не розумію, чого ти так переймаєшся з цього приводу? Катерина сама винна, отримала нарешті за свою легковажність.

- Фреє, вона – вагітна. Всередині неї маленьке життя. Не можна так!

- А вертіти всіма, як ця крутихвістка, значить, можна? Нехай стає нарешті відповідальною. А то тільки своїми силами й марила.

- Ще Тадеєм…

Фрея загарчала та махнула руками:

- Та кажу ж тобі ще раз: не кохає вона Тадея, це звичка, залежність, вигода, але не кохання!

- Давида, виходить, Катерина теж не кохає?

- Ні! Знаю, що тобі хотілося б інше почути, та мені й самій хлопця шкода, Давид – гарна людина, проте закоханий чоловік – сліпий чоловік. Тож час і йому за розум братися.

Дівчина втомлено зітхнула та покрутила головою:

- Коли Тадей довідається, вб’є Давида.

- Навпаки! Він йому ще подякує! Бо той звільнив його від такої фурії. Вам тепер взагалі нічого не заважає, аби бути разом. Хоча, на мою думку, і раніше не заважало.

Власта смикнулася від цих слів, те, що сталося, змінило її ставлення до Тадея та Катерини, як до пари. Щоправда, там і пари ніколи не було, стосовно цього Багнет дійсно мав рацію. Чоловік не кохав Катерину, жив своїм життям, вона за вдалої нагоди йому зраджувала, хоча, чи можна це взагалі вважати зрадою, як в них вільні, нічим не обмежені стосунки? Незрозуміло. Отже, лише сама провина Тадея і тримала їх разом, тільки створені ними ж обов'язки не давали тим дивним взаєминам остаточно тріснути.

Однак це не змінює того, що Багнета нахабно дурили та ще й в його власному домі. До того ж так завзято дурили, що і дитинку встигли зробити. Власта не уявляла, як про це йому сказати, не уявляла.

Коло маєтку Віктуар пояснював черговому охочому повернути свої сили через дар молодої відьми, що це все неправда. Цього разу трапився тямущий гість, бо не сперечався і просто пішов геть, тож Віктуар попрямував до дівчат.

- Хочу на самоті трохи побути, даруйте! – не встиг він підійти, як Власта, можна сказати, втекла від нього. Вона розуміла, як почне зараз із Віктуаром розмову, то і Багнет не забариться, а відьма не готова була розповідати все. Руки спітніли, всередині підіймалася хвиля з нервів, Власта боялась і до маєтку заходити, але, звісно, в кращих традиціях вона зіштовхнулася з Тадеєм прямо на порозі. Дівчина затримала подих і застигла, проте за мить опинилась в його міцних сталевих обіймах:

- Власто, нарешті! Я тут місця собі не знаходив!

Вона й поворухнутися не наважувалась:

- Але ж… нас не було всього декілька годин.

Тадей зовсім трохи віддалився, не випускаючи її стан зі своїх рук:

- Повір, вони мені вічністю здалися. То що скажеш?

Відьма, наче й очікувала цього запитання, але воно у її вухах аж відлунням пішло.

- Все добре.

Його брова миттю підскочила:

- Тобто, все добре?

- Тобто ми поговорили з Катериною і… дійшли певної згоди.

- Ви з Катериною дійшли певної згоди? Жартуєш? Власто, що відбувається? Говори мені, будь ласка, правду.

- Тадею! – тепер вона схопила чоловіка за руки, – просто послухай мене, небезпеки Катерина не становить, мені – так вже точно. Гадаю, вона більше і не пліткуватиме навіть. А про інше згодом розповім, бо голова болить, я хочу трохи перепочити, гаразд?

Чаклун дивився на неї, як баран на нові ворота. Він хотів було щось сказати, проте Власта перебила його, начебто подякувавши за розуміння, та поквапилась до своєї кімнати. Серце калатало шалено. Звичайно, Тадей одразу здогадався, що вона чогось не домовляє, однак хоч слідом не пішов, як полюбляв повсякчас робити. Це була дурість, але Власта не могла просто взяти й сказати, що колишня Багнета вже давно спить з її другом, а сили отримала від їхньої спільної дитини. Як взагалі про такі речі говорять? Вирішила, що треба запитати поради у бабусі, до того ж давно щось Феодора до них не виходила.

Власта постукала у двері її кімнати, зачекала трохи, однак, ніхто не відповів. Постукала та ще й погукала Феодору, але знову отримала у відповідь цілковиту тишу.