Глава 36

Тадей поступово перетворювався на цегляну стіну. Слова Феодори не просто збентежили його, ні. Вони, наче знекровили чоловіка. Погляд чаклуна поволі опускався до полу, немов на нього тиснули зверху. Вуста розтулилися, дозволяючи своєму господарю вдихати більше повітря, а руки просто впали вниз, ніби він чимдуж втомився.

Власта не могла збагнути, це Тадей через те, що сили в неї відібрати не зможе, так засмутився, чи тому, що їхній, і без того хиткий задум остаточно пішов шкереберть? Однак відповідь не змусила довго на себе чекати.

- Замало гарного у твоєму пророцтві, Феодоро. Це означає, що ціна сил Власти – її життя. Якщо мисливець довідається…

- Він би й так мене вбив, Тадею. Хіба є інший спосіб позбавити дару? Не враховуючи твоїх можливостей, звичайно. – Вона бачила, що Багнет опускається у глибоку прірву власних роздумів. В нього навіть обличчя загострилося. – До того ж, як мисливець дізнається? Як?

Чаклун невдоволено пирхнув:

- Досить просто, адже ти всім довіряєш, всім все розказуєш.

- А кому я маю не довіряти, цікаво?

- Та хоч би Давиду своєму. От де він зараз, ти знаєш? – Тадей на мить затримався, – і я не знаю. Пішов кудись, нікому нічого не сказавши. Цей хлопчина мені взагалі Макара твого нагадує. Тому ти вже достатньо довіряла і що з того вийшло?

Власта розуміла, у Тадея спаскудився настрій, тож чаклун підозрюватиме зараз геть усіх. Хоча в чомусь він таки мав рацію, Давид і досі не давав про себе знати, що на нього взагалі не схоже.

- Я зателефоную йому, може щось сталося.

- Ага! Заодно і своєму колишньому зателефонуй, бо з ним точно сталося і до того ж вже давно.

- До речі, це слушна ідея. Ми не спілкувалися відверто після того, як дізнались, що саме він проводив ритуал. Можливо, зі мною Макар і поговорив би.

Тадей дивився на неї таким поглядом, ніби зараз коло скроні пальцем покрутить.

- Так, я і досі не вірю, що Макар бажає мені зла, – дівчина опустила очі, – принаймні все ще маю надію на це.

- Власто, твоя надія вб’є тебе. Знаєш, скільки разів я намагався відстежити сліди Макара? Та я ще, мабуть, нікого так ретельно не шукав, як його. Проте – анічогісінько не виявив. Уявляєш, яка потужна магія приховує того хлопака? І точно не лише та, що він бозна-як отримав, адже у новачків не вистачить сил протистояти наймогутнішим.

- Тадею, – Феодора довго слухала, але вирішила несподівано розбавити їхній діалог, – скажи нарешті нам правду. Майже всіх мисливців до цього зловили саме завдяки твоїй участі, ти з-під землі їх діставав. Однак з цим негідником – щось не йде.

У чоловіка зарухалися жовна під вилицями, обличчя зробилося темним і напруженим:

- Гадаю, він убив наймогутнішого, відібравши дар блокування чи щось на кшталт цього. Ні я, ні літавиця, ні майстер стихії вогню – ніхто з нас не може відчути та злапати його магію. Він вміло плутає сліди, не вхопишся. Тому, окрім ідеї з приманкою, нічого іншого на думку мені, на жаль, не спадає. Зате я впевнений, що саме його магія і приховує Макара.

Власта хотіла вкотре заперечити, проте неочікуваний здогад запалав, наче небокрай від променів сонця.

- Послухайте, Фрея розповідала, що її вбив мисливець, через це вона й переродилася вже літавицею. Тадею, ти говорив, що магічних істот складно відстежити. А раптом Фрею і до її переродження відстежити теж неможливо було?

Чоловік примружився:

- На що ти натякаєш?

- Фрея – у своєму минулому житті могла бути володаркою того самого блокувального дару. Є варіант, що саме в неї мисливець його і відібрав?

Брови у чаклуна стрибнули, а Феодора одразу випросталась.

- Варіант є такий, звичайно, але він – малоймовірний. Та і що це нам дасть?

- Фрея могла бачити мисливця. Він провів ритуал, убив її, забрав сили, це не просто на вулиці перетнутись.

- Власто, вона – переродилася, Фрея нічого не пам’ятає зі свого минулого життя.

- Однак душа залишилася та сама. Тим паче мені не треба, щоб вона пам’ятала мисливця, – дівчина поглянула на Феодору, – бабуся за її допомогою може викликати видіння та побачити минуле.

Тадей задумливо кивнув:

- Гаразд, але знову ж таки, що це нам дасть? Ну, дізнаємося, як виглядає мисливець, а далі що? Вибач, не хочу нагнітати, однак навряд це якось допоможе його знайти.

- Та і видіння може не з’явитися. Якби воно мало важливе значення, вже б прийшло до мене. На жаль, Тадей має рацію, Власто.

Молодій відьмі дико було чути, як Феодора погоджується з Багнетом. Вона гадала, таке просто неможливо.

- А якщо видіння не прийшло саме через поцуплений дар, який блокує все, що стосується мисливця? Однак тут ти налаштуєшся не на нього, а саме на Фрею та на її спогади.

В очах Тадея сумніви перетікали, немов хвилі, Феодора також поринала у глибокі роздуми. Власта ні на мить не зводила погляду з бабусі й, зрештою, та здалася:

- Добре! – жіночка махнула руками, – від спроби нічого поганого не трапиться. Нехай би тільки літавиця повернулась. А поки – піду відпочину.