Одного дня я зайшла на кухню й побачила, що в шафці швабри немає. Спочатку я подумала, що мама знову її кудись переставила.
Але раптом я помітила на підлозі маленьку записку, писану дуже дрібненько. Я підняла її і прочитала.
«Я викрав твою швабру. Вона зараз у небезпеці. У тебе обмаль часу, щоб урятувати її».
Я перечитала записку ще раз.
— Швабру викрали?! — здивувалася я.
Я почала шукати навколо, чи немає ще якихось підказок. Біля холодильника я побачила гарненький маленький клаптик паперу. На ньому був намальований фрагмент ракети 🚀, а в куточку маленькими літерами було написано: «Величезна».
Я не зрозуміла, що це означає, тому зберегла клаптик і продовжила пошуки.
Раптом я почула тихий шепіт:
— Псс, глянь під стіл!
— Хто це? — запитала я.
Але ніхто не відповів.
— Ну, гаразд, — сказала я й присіла, щоб зазирнути під стіл.
Там лежав ще один гарненький маленький клаптик паперу. На ньому було намальоване зоряне небо, а в іншому куточку маленькими літерами написано: «Небезпека».
Я перевернула клаптик і побачила крихітне повідомлення:
«Тихіше! Він десь поруч. Шукай там, де живуть історії про далекі мандри, небезпечні таємниці й неймовірні пригоди. Не вір усьому, що бачиш...»