Глава 20.

Катя.

Буквально вчора десь прочитала, мовляв, помста - вибір слабких! “Помста - це слабких душ спадок. У грудях гідного їй місця не має,” - написав колись Карл Кернер. Я не знаю наскільки йому можна довіряти. Адже, він загинув зовсім молодим. Ви, взагалі, чули про такого? Я, наприклад, ні. Він загинув у віці двадцяти одного року.

Цей хлопчина був німцем, письменником, драматургом і поетом. Як пише Вікіпедія, він, “залишивши забезпечене життя і прекрасну наречену, кинувся на заклик батьківщини взяти участь у Визвольній війні” (це та, що проти Наполеона). Майже відразу був поранений та через декілька місяців загинув.

Одним словом, Карл Кернер був стовідсотковим, майже еталонним ідеалістом-мрійником. Тож, я сумніваюсь, що він щось петрав у таких речах, як особиста помста. Знаєте, я подумала, що більшість тих, на чиїх цитатах виховують цілі покоління, мало розумілись на тому,  про що бралися пояснювати іншим. А бралися вони просто за все! Звідкіля тільки в них стільки досвіду? Тільки переживши особисто, ти можеш комусь щось там розповідати. 

До чого я це все? Просто у моєму конкретному випадку я прийшла до цікавих висновків. Так от, щодо того, що помста притаманна слабким - стосовно Томаса я абсолютно згодна. А от стосовна Максима - категорично ні! Ось такі от подвійні стандарти! Так і живемо. Але ближче до справи.

Рівно об одинадцятій, як і обіцяв, Томас подзвонив у двері. Підозрюю, він приїхав раніше і стояв під дверима, чекаючи домовленого часу. 

Максим дуже чекав його. Він встав дуже рано. Пробіжка. Легке тренування. Сніданок. Все як завжди. Але я бачила. Максим дуже чекав, коли прийде Томас. І дочекався.

- Доброго ранку! - привітався Томас, коли я відчинила йому двері. - Ну, як ви тут без мене? Де Макс?

- У кабінеті. Проходь! Він чекає на тебе.

- ОК. Думав, буде якось більш невимушено. Але все правильно. Питання ж серйозне.

- Дуже. Пішли вже.

Коли ми зайшли до кабінету, Максим якось дивно пританцьовував під якусь “диць-диць” музику, що звучала в його Bluetooth-гарнітурі. На ньому була його улюблена спортивна майка, що давала змогу добре роздивитися його красиві сильні  м'язи. Та треники. Красунчик!

- Максиме! - покликала я його. Але він не зреагував. Мабуть, занадто гучно грала музика. - Максиме! - нуль реакції. Я глянула на Томаса та похитала головою, стенувши плечима, мовляв, що з нього взяти? Велика дитина! Той підійшов до Максима й торкнувшись навушника, вимкнув звук. Максим миттєво повернувся до нас.

- О, привіт! Ти вже тут? Вибач, заслухався! Радий, що ти прийшов! Давай відразу до наших з тобою справ. Насамперед хочу сказати, що змушений тобі відмовити у всіх твоїх вимогах та домаганнях. Щобільше, буду наполягати на відшкодуванні морального збитку мені та моїй дружині у розмірі 1 000 000$. Тим паче ти сам мені пропонував ці гроші. Гріх відмовлятися.

Томас хотів щось сказати та Максим зупинив його рухом руки. 

- Томасе, дозволь пояснити, чому я вирішив саме так. Коли мені потрібно прийняти важливе рішення, перше, що я роблю - думаю. Потім збираю відсутню інформацію. І знову думаю. Отож, я подумав - ти мені тут погрожуєш двома висновками ДНК-експертиз на батьківство. Мовляв, Катя вагітна не від мене, а от Аніта навпаки, якраз таки від мене. Перше, що мене насторожило у всій цій історії з вашим з Катрусею спільним сексуальним досвідом, було твоє твердження, що вона зірвала з тебе сорочку та змусила тебе до пристрасного сексу з нею. Ти ще щось казав там на кшталт пропонувала себе тобі. Оце ти вже геть даремно! Бо такий поворот подій абсолютно неможливий. Це вже якісь геть дикі вигадки! Вона на це не здатна … в силу своїх психологічних особливостей. Навіть дуже п'яна та дуже зла.

(Взагалі-то мені здається за таких умов я здатна… багато на що. Але мені приємно, що він так думає!)

- Мушу тебе розчарувати, - спробував спростувати його твердження Томас. (Боже, який же він… неприємний!)

- Почекай, - перебив його Максим, - У тебе буде ще така можливість, - та продовжив викладати свої думки. - А от у те, що вона п’яненька могла тебе попросити зняти сорочку -  це вірю! Вона, коли вип'є, схильна робити всяке непотребне та, що гріха таїти, падка до м'язистих чоловічих грудей, а у тебе наче нічого. Бачиш, - пограв він грудними м’язами, - я свої теж змушений постійно тренувати.

(Придурок! Їй Богу, придурок! За кого я вийшла заміж?!)

Тож, не ображайся, але я подзвонив у медичний центр та з'ясував усю інформацію. якої мені не вистачало. А саме, я - батько Катіної дитини. Це беззаперечний факт! Ти обманув нас та підробив висновки. Це другий беззаперечний факт! Ще й надто, я можу довести це документально. Якщо треба буде йти до суду. Взявши до уваги виявлені обставини, я був просто змушений перевірити твоє друге, та, зверни увагу, основне твердження, що Аніта вагітна від мене. Адже саме на ньому базується весь твій шантаж. І я так розумію, вся ця безглузда гра була затіяна лише для того, щоб був привід мене звинуватити у зґвалтуванні. Я більш ніж певен, що ви з сестрою не забули пройти медичну експертизу та маєте задокументовані зразки сперми можливого гвалтівника. Але відразу у поліцію не звернулись, бо мали надію на її вагітність. Але не так сталось, як бажалось. Ніта не завагітніла. От чому ти полетів за Катериною у Київ. От чому так відчайдушно блефуєш.

Максим говорив спокійно і впевнено.