Глава 14.

Максим.

Після випадку в офісі Ніта майже зникла з мого життя. Всі наші контакти були суто робочі. Вона не дозволяла собі нічого зайвого. Ніяких поглядів, дотиків, натяків. Нічого. Як відрізало. 

З одного боку, це мене радувало. Працювалось набагато комфортніше. З іншого боку,  було тривожно до чортиків. Швидше за все це значить, що вона щось вигадала, щось більш грандіозне, більш небезпечне. Я жив у передчутті недоброго. Нерви були натягнуті майже повсякчас.

Саме страшне те, що я й приблизного уявлення не мав до чого готуватись. А значить не міг продумати, як захистити себе та, в першу чергу, Катю. Я просто чекав, що буде далі. Можливо, взагалі нічого. Можливо, все це просто нерви. Можливо, Аніта образилась чи нарешті зрозуміла, що у нас з нею все закінчено та просто вирішила почати нове життя. Без мене у ньому.

Ми з Катею готувалися зачати дитину. Після того як прибрали спіраль лікарка заборонила нам на деякий час займатися сексом. Катя повинна була відновитися. Цей час давався нам не легко. У мою дружину наче біси вселилися. Вона то з небаченою пристрастю накидалась на мене з пестощами та поцілунками, то втікала від мене спати на диван. Ми викручувались як могли та з нетерпінням чекали наступних місячних. Адже після них ми нарешті могли насолодитися один одним.

І от коли цей час майже настав, вистрелив фактор Аніти.

Десь у Пекіні знайшли сліди  того, хто виклав дані в мережу. Витік стався в одному з відділень банку. Ми були змушені їхати.

Там, в Пекіні й розпочався весь цей бісовий жахливий цирк, створений Анітою.

Дорогою наче все було нормально. Але коли ми приїхали в готель, виявилось, що ми живемо в одному номері.

- Ніта, в чому справа? Чому один номер на двох? Ти ж займалась бронюванням. Які проблеми? Поясни!

Вона якось дивно на мене подивилась й відповіла: 

- Давай для початку піднімемось у номер. Там мені буде зручніше пояснити ситуацію.

- Ніта, я хочу зразу вирішити це питання. Тут, на ресепшині. А потім поговоримо, чому так сталося.

- Не раджу. Краще спочатку послухати, що я тобі скажу.

Я скреготнув зубами, кулаки самі собою стиснулись та розтиснулись. Я зрозумів - почалось!

Ми піднялись в без сумніву розкішний номер. Перше, на що звертаєш увагу, коли заходиш всередину - величезне шикарне ліжко "king-size". Коли адміністратор відкрив тяжкі портьєри через панорамне вікно від підлоги до стелі відкрився неперевершений вид на Заборонене місто.  Легкий, якийсь повітряний, сучасний дизайн та ванна кімната, схожа на спа-центр, з мармуровою плиткою, великим тропічним душем та всякими спа-прибабахами -  все це було так в стилі Аніти, ще тої поціновувачки розкоші та шику, але без кичу.

Коли ми залишилися вдвох, я подивився на Аніту, мовляв, чи не час пояснити, що ти задумала.

Вона пройшлась номером, розглядаючи все навколо. Підійшла до вікна та оцінила вид. Потім підійшла до ліжка та впала на нього, широко розкинувши руки.

- Йди сюди! Тут місця ще й тобі вистачить розкинутись на всю.

Я мовчки дивився на неї, чекав, що буде далі. Вона піднялась на лікті та запитала: 

- Тобі подобається? Мені здається, абсолютно шикарно!

- Ніта, номер чудовий. Але жити з тобою в одному номері я не збираюся. Тим паче спати в одному ліжку.

- Але будеш! 

Вона піднялась з ліжка і підійшла до мене. Спробувала провести долонею по моєму обличчю, але я зупинив її, перехопивши руку.

- Перестань верзти дурниці! І я тебе прошу - не торкайся до мене без особливої необхідності!

Й відкинув її руку. Злісна гримаса перекосила її красиве личко.

- Ну, що ж. Добре! Бачить Бог, я не хотіла вдаватися до такого. Але ти не лишаєш мені вибору.

Вона взяла свій телефон, набрала номер, почекала зовсім не довго та промовила в трубку лише одну фразу: "Покажи об'єкт!" Потім підійшла до мене й показала екран телефону. Я побачив стіл Каті в офісі Томаса. Вона сиділа з чашкою гарячої свіжозвареної кави, що парувала на всю й щось переглядала на комп'ютері.

Аніта забрала телефон та сказала в слухавку: "Дякую. Досить. Продовжуйте спостерігати." Та вимкнулась.

Я ще не розумів, що відбувається.

- Аніта, якого біса! Що це ще за чортівня?

- Слухай уважно, любий! За твоєю дружиною весь час стежать мої люди. Вони не дуже хороші хлопчики. Я б навіть сказала погані. Кримінал, розумієш? Якщо ти хочеш, щоб з твоєю ненаглядною нічого не трапилось, перестань капризувати та зображати з себе цнотливу незайманку. Нічого такого я від тебе не вимагаю. Я не прошу віддати мені твій бізнес, бо розумію без тебе він нормально не працюватиме. Я не прошу тебе одружитися зі мною, бо розумію, без твоєї доброї волі це буде щось на зразок сексу з надувною лялькою або життя з зомбі. Я прошу лише провести зі мною цей тиждень тут. Як у старі добрі часи. Коли ми були разом. Коли кохали один одного. Де хотіли й коли хотіли.

Я спантеличено мовчав. Потім сказав: 

- Але зараз я не хочу тебе. Чим цей твій вигаданий тиждень разом буде відрізнятися від життя й сексу з зомбі чи лялькою?