Глава 12.

Катя.

Томас запропонував мені роботу. 

Сталося це на корпоративній вечірці у Пітера Лау. Коли ми з Максимом приїхали, вечірка була вже у розпалі. Один з перших, кого ми там зустріли був Томас. Я посміхнулась йому й кивнула, вітаючись. Максим не дуже зрадів нашій зустрічі, тож я вирішила не дратувати його ще більше й не підходити до Томаса. Але той підійшов сам, як тільки Макса кудись потягнули його колеги. 

- Привіт! Як ти? Давно тебе не бачив.

- Все нормально. Як завжди. Що нового у тебе?

- Також, все ОК. Багато роботи. Майже весь час проводжу в офісі. 

- Я навіть тобі трохи заздрю. Я дуже сумую за своїм офісом, за роботою. Набридло страх сидіти вдома.

- Так це ж чудово! Йди до мене на роботу. У мене якраз з'явилась вакансія. 

- Яка ще вакансія?

- Звільнився один з менеджерів відділу по обробці інформації. Не знаю, чи ти в курсі, але моя компанія займається вирішеннями кризових ситуацій у різних бізнес-структурах. Щоб правильно підібрати стратегію виходу з кризи потрібно зібрати та опрацювати великі обсяги інформації. Робота цікава та гарно оплачується. 

- Але я подібним раніше не займалась. Не впевнена, що у мене вийде.

- А я впевнений, що вийде. Я тобі все покажу й розкажу. Ти дівчинка розумна, я знаю. Думаю, впораєшся.

- Ти знаєш, а я не проти спробувати. Врешті решт, не справлюсь, звільниш мене. Але є одне але. Максим. Він буде не в захваті. 

- Тут я вряд чи тобі допоможу. Спробуй з ним поговорити. А ось, до речі, і він.

Макс підходив до нас з двома келихами червоного вина в руках.

- Не буду його дратувати, відкланююсь.

Томас посміхнувся мені, кивнув Максиму й відійшов до того, як той встиг підійти.

- Що він хотів? - запитав Макс.

- Нічого. Просто привітався, - я вирішила поки що не заводити розмову про пропозицію Томаса.

Цього ж вечора вже вдома я набралась хоробрості поговорити з Максимом щодо роботи. Але він випередив мене:

- Катю, я хочу з тобою серйозно поговорити! Я буду говорити прямо. Сподіваюсь, ти мене зрозумієш правильно.

- Ця твоя вступна частина якось мене напружує. Давай вже до справи. Що сталося?

- Це щодо партнерства. Корпорації треба прийняти рішення. Вони звернулися до мене…

- Але я не вагітна, - перебила я його, - і ми вряд чи встигнемо до кінця року. Це ж треба…

- Нам і не потрібно до кінця року, - цього разу він перебив мене. - Коли люди з корпорації зателефонували, щоб з'ясувати всі обставини, я їм все те, про що ти кажеш, пояснив. Вони запропонували зустрітися та поговорити особисто з містером Ву, власником корпорації. Я так і зробив. Він сказав, що не має наміру лізти у наше особисте життя, що чудово розуміє, що ми буквально недавно одружились, що вимоги щодо партнерства в частині одруження та дітей, можливо, застаріли, але певне раціональне зерно в тому є. Він не збирається міняти цю частину статуту, але може піти нам на зустріч та, якщо ми дійсно бажаємо мати дитину найближчим часом, дасть нам ще рік. А потім або підпише договір про партнерство зі мною, або з якимось іншим кандидатом. Я сказав, що маю поговорити з дружиною. То що ти скажеш?

Я задумалась. Це партнерство дійсно важливе для Максима та й в цілому для добробуту нашої сім'ї. Вряд чи буде ще такий шанс. Ми у будь-якому випадку хочемо мати дітей, то чому б не зробити це зараз й не отримати ще й бонус. Єдине, що я не дуже готова до материнства. Але не впевнена, що я взагалі колись буду готова. І ще одне…

- Добре, Максиме! Я думаю, треба прийняти цю пропозицію. Я згодна, але за однієї умови. Томас запропонував мені роботу. Я хочу спробувати. Але без твоєї згоди не можу. Якщо ти не будеш проти того, щоб я пішла працювати, я згодна завести дитину в цьому році.

- Але ж! Й тут він вліз. Мала, я не в захваті від цієї ідеї. Ти чудово знаєш, як я ставлюся до цього "чудового" хлопця. До того ж я не хочу, щоб ти працювала вагітною, особливо на пізньому терміні. Тож, навіщо йому такий працівник, який дуже швидко звільниться.

- Я його про це попереджу. Хай думає сам.

- Чорт забирай, мені дуже не подобається все це! Як подумаю, що ти будеш кожен день з ним разом!

- Я тебе чудово розумію. Те саме відчуваю я, коли думаю про вас з Анітою.

Максим замислився, потім зітхнув і сказав: 

- Гаразд. Але ти обіцяєш, що якщо він тільки спробує…

- Скажу тобі й звільнюся. Обіцяю.

- Навіщо нам ці проблеми! Але добре. Якщо ти так хочеш. То я записую тебе до лікаря? Якщо вдасться, на завтра. ОК?

- ОК.

Максим швиденько про все домовився та попередив мене, що завтра на одинадцяту ми їдемо до гінеколога.

Я зателефонувала Томасу та  розповіла йому ті деталі нашої з Максимом розмови, які стосувалися його пропозиції. Він задумався буквально на декілька секунд, потім відповів, що буде щасливий бачити мене у своїй команді. Хай навіть не надовго.