Глава 11.

Максим.

Аніта зовсім інакша, коли поруч Пітер. Стримана, жодного зайвого руху чи слова. Навіть погляду.

Після того як вчора дані багатьох клієнтів банку LFC Bank, що належить Лау, потрапили у мережу, Пітер вирішив особисто приїхати до нас в офіс. Але першою прибула Аніта.

Вона була не на жарт стурбована.

- Якого біса, Макс!? Я рекомендувала тебе! Я! Розумієш? Що відбувається? Як це могло статися?

Вона, як доглянута виплекана фурія, розсікала простір офісу. Ще трохи й злетить під стелю!

У мене не було ні часу, ні, головне, бажання відповідати на її істеричні питання. Я повинен був перевірити все, що можливо до приїзду Пітера Лау, аби мати з ним конструктивну розмову. Поки що, наші перевірки вказували на те, що всі системи працюють нормально, стороннього втручання не було. Дані надійно захищені. Запаковані, розфасовані й тегнуті лежать на серверах. Все в ідеальному порядку, як і має бути.

Я поглянув на годинник. Чорт! Сьогодні Катю виписують з лікарні. Я обіцяв її забрати. Ми запланували чудовий день разом. Й, по-хорошому, я зараз повинен бути з дружиною в машині й везти її додому. Вона ще з вчорашнього вечора зібрала всю ту мізерну кількість речей, що були при ній у лікарні. І вже, мабуть, сильно переживає, де мене носить.

Я звісно її попередив, що така ситуація. Вона мене запевнила, що все норм, вона розуміє й добереться сама. Але що це за дитячий лепет? Я розумію, що вона образилась й засмутилась. Більше того, повністю поділяю її почуття! Зараз, напевно, треба знову прохати Марка, бо Чоу мені потрібен тут. Марк — мій хороший друг. За останні дні я, звичайно, його сильно дістав. До всього у нього робота. Я дуже не люблю завдавати клопоту людям, але що поробиш.

Телефон мигнув екраном й постукав повідомленням на Viber.

Ну от! Катерина таки робить, як сказала. Написала, що вже поїхала додому сама. Самостійна, аж страх! Набираю її поки не почалось.

Розмовляючи з дружиною, дізнаюсь ще одну "гарну" новину! Нас везе додому Томас! Прямо не день, а свято якесь! Томас їй, бачиш, допоміг! Чіп та Дейл в одній особі! Коли вона вже зрозуміє…

- Максиме! Пітер вже тут! - з глибини кабінету чую голос Аніти.

- Одну секунду! - відповідаю їй. - Поговоримо вдома! - це я вже Каті. Кладу слухавку, глибоко вдихаю повітря, намагаючись відігнати зайві думки та зосередитись. Ну, поїхали!

Зустріч з Пітером — це завжди не просто. Та ще й за таких обставин! Він має різку й жорстку вдачу. Таку ж манеру спілкування! Та він, навіть, рухається так — стрімко й різкувато. Невисокого зросту, міцної статури, з непроникним, як у більшості азійців, обличчям, Пітер уміє тримати співрозмовника в тонусі. Головне залишатись спокійним, тверезо мислити й чітко формулювати свої думки.

Коли я повернувся до кабінету, Пітер стояв біля мого столу, Аніта у нього за спиною. Я привітався й запропонував присісти. Сам зайняв місце за комп'ютером, яке залишив для розмови з Катею. Від кави-чаю усі відмовились й ми зразу перейшли до справ.

- Макс, сказати, що я розлючений, не сказати нічого! У нас не було нічого подібного ніколи! Й тільки я наймаю спеціалістів для захисту інформації - отримую такий витік. На твою думку, що я повинен робити в такій ситуації?

- Розбиратися. Шукати причину. Всі перевірки вказують на те, що це не технічний витік, а рукотворний. Тобто, жива людина, яка має доступ до цих даних, виклала їх у мережу. У своїй системі захисту я впевнений на всі сто, а то й двісті, відсотків. Але ми не можемо захистити від "крота" всередині компанії. Мої хлопці та я особисто все перевіряємо надзвичайно ретельно. У нас все під замком і на своїх місцях. Щось подібне і для мене вперше! Це моя та моєї компанії репутація. Для мене це найвища цінність! Тому я зроблю все, що в моїх силах, щоб знайти того, хто це зробив.

- Звучиш переконливо. Це може бути хтось з твоїх людей?

- Ні, це технічно неможливо.

І я у всіх деталях почав пояснювати, як у нас все працює. Мені було дивно, але Пітер слухав дуже уважно, ставив багато питань, намагався зрозуміти деталі. Розмова, дійсно, вийшла конструктивна.

Вислухавши все, Пітер задумався на декілька хвилин, а потім сказав:

- В цілому ти мене переконав. Але ситуація вимагає швидкого вирішення. Так не може бути, щоб компанія лишалась під постійною загрозою. Я не буду розривати контракт. Щобільше, разом будемо розв'язувати цю проблему. Куратором між нашими компаніями буде Аніта.

Я здивовано подивився на нього, потім на неї. А Пітер тим часом продовжив:

- Ми обидва її знаємо. Й довіряємо. (Я подумки гірко посміхнувся. Авжеж! Довіряємо!) До того ж її компетенції повинно вистачити, щоб справитися з цим завданням.

Тут, можливо, Пітер і правий. Не зважаючи на її досить химерний характер, вона закінчила економічний факультет Гонконзького університету. А нещодавно повернулась з Гарвардської школи бізнесу, де проходила двотижневий курс за програмою з управління компанією, що надає професійні сервіси. Я так зрозумів, що це був такий собі подарунок від містера Лау.

А ще я зрозумів, що вона стала кимось на зразок його особистої помічниці. З усіх питань. Вона завжди була розумною дівчинкою. До речі, більшу частину суми на навчання в університеті вона заробила сама. У старших класах школи, працюючи моделлю. Причому дійсно моделлю, а не ескорти там всякі. Аніта ніколи не гребувала допомогою та подарунками чоловіків, але лише тих, з якими мала якісь серйозні стосунки. У неї в житті звичайно були різні пропозиції, але вона занадто розумна, щоб продаватися будь-кому.