Глава 4.

Максим.

- Алло! Привіт, друже!

- Привіт-привіт! "Друже"? Ти впевнений, що тобі мене саме так варто називати?

- Чому ні? Я просто не знаю, як назвати хлопця, з дівчиною якого (та що там, майже дружиною) збираєшся зайнятися коханням.

Моє серце на секунду зупинилося, потім почало калатати з шаленою швидкістю! Щосили намагаючись залишатися спокійним, спробував додати глузливості своєму голосу.

- Хм! Ну-ну, успіхів тобі! 

- От якраз у цьому я не сумніваюся! Після вчорашнього вона дуже навіть налаштована тобі помститися! Ще б пак! Так вразити її гордість! Та й щось мені підказує, що ти давно її не тішив! Бачив би ти, як вона вчора у клубі до мене горнулась! Вона у тебе виявляється ще та гаряча штучка! Здається, я закохався! Мені у ній подобається все, до останньої родимки під грудьми. Вона ще вчора рвалась у бій (така кумедна, коли п'яненька!), але я вчасно тебе помітив. А мордобій замість сексу у мої плани не входив.

- Ти все сказав?

- Майже. Єдине, хотів тебе попросити - не відсвічуй біля неї сьогодні, не треба її ще більше злити! Краще зателефонуй Аніті, вона буде щаслива тебе розрадити. От же зміг ти їй голову задурити! 

- Навіщо ти ще й Ніту у це вплутуєш? 

- А як інакше, без неї ніяк! Та вона й сама спить і бачить, як ти до неї повертаєшся.

- Ніколи б не подумав, що ти таке корисливе, та ще й мстиве, створіння. Дуже тобі раджу забути про Катерину! Навіть не дивись у її бік! Краще, просто зникни!

- Так-так! Звичайно! От тільки зараз навідаюсь до неї, так би мовити, ближче познайомитись! А потім відразу зникну. Можливо. Сподіваюсь, вона така солодка й на смак, як на дотик! 

- Ти, мерзота, не смій…

Він поклав слухавку і я не встиг закінчити фразу. Але на розмови з ним, власне, немає часу! Я чудово знаю його хватку, як у бульдога, коли йдеться про важливі для нього справи! Не раз бачив його в ділі! Він визнаний майстер по виведенню компаній з кризових ситуацій. Жорсткий, безжальний, дуже розумний та розважливий інтриган. Його дуже цінували в концерні. Настільки, що ходили розмови про те, що саме він претендент номер один на партнерство, яке пропонується раз в десять років. Поки не з'явився я! Але тоді Томас не сильно виступив проти, бо сподівався, що ми станемо однією родиною. Він таки дуже сильно любить свою маленьку сестричку. Але на наше загальне лихо, я не на секунду не міг уявити, як я можу прожити усе життя з такою яскравою жінкою-кометою як Ніта. Ми зовсім різні! Я з великим трудом переношу великі скупчення людей, не люблю й не відвідую вечірки та великі туси, рідко ходжу в гості, навіть до близьких друзів (яких у мене, до речі, тільки двоє) та членів родини. Одним словом, закінчений інтроверт! А от Ніта типовий екстраверт, у самому крайньому яскравому прояві! Вона не може без натовпу, яскравих вражень, спілкування, загальної уваги! Тим паче, з її зовнішністю вона все це легко отримує. Тусуватись - це її все! Ми й так довго протягнули як пара! Хоча я дуже втомився від наших стосунків і постійно думав про те, що час їх припинити! Але, як виявилось, зробити це було не так просто! 

Про все це й не тільки я думав, поспішаючи до Каті. Томас здатен зробити те, про що говорив. Без всяких докорів сумління! А Катруся дійсно ще та гордячка! І ця її впертість! Вона з тих, хто назло бабусі відморозить собі вуха!

 Швидше! Господи, швидше! Ще й ці довбані світлофори!

Коли я, нарешті, дістався Катерининої квартири, мої нерви були натягнуті, як високовольтні дроти! 

В очах потемніло, коли відкрилися двері й переді мною постала Катя у всій красі! Вона була явно тільки-но з ліжка! Волосся, в так званому художньому безладі, розсипане оголеними плечима; тоненька сорочка на голе тіло, через тканину якої у всій своїй розкішній красі рвались назовні затверділі … хм, цаци.

Я рвонув уперед з чітким усвідомлення, що я, без найменшого сумніву, уб'ю його!