1
*****
Послухай, що шепоче вітер,
Коли не спиться серед ночі.
Адже лишень йому відомо,
Чому ж у правди сумні очі.
У вирі справ, подій, облич
Не вгледиш істинну картину.
Бо хитрість з підлістю завжди
Ховають спритно ніж за спину.
Колись, крізь марево брехні,
Життя покаже справжні карти.
Де хіть і заздрість на коні –
Добра шукати там не варто…
Не до вподоби цей сюжет?
Почни писати власну повість!
Що забажаєш, те й твори,
Якщо співавтор – твоя совість.
*****
2
*****
Ми зазирнути прагнемо в майбутнє,
Хоча минулого не здатні відпустити.
Тому в цій круговерті й не встигаєм
Цікаво день сьогоднішній прожити.
Проте журитися немає в нас підстав,
Бо, зазвичай, у Долі безліч візерунків.
Якщо десь потиличників спіймав,
То й втрапиш під роздачу подарунків.
На все в житті свій час та своє місце,
Тож не біда, що сивина на скронях,
Бо Всесвіт завжди пропонує шанс
Поколисати знову щастя у долонях!
*****
3
*****
Який короткий людський вік,
Як мало ж ми про себе знаєм.
Кудись, задерши голову, мчимо,
Не тямлячи, кого й чого шукаєм.
Яким би гарним був цей світ
Без фальші, пафосу та злості.
Земля такий комфортний дім,
Лиш ми – дурні й невдячні гості.
Якби ж вдалось зустріти тих,
Що здатні бачити прийдешнє.
Та запитати б врешті-решт:
«Агов, брати – камо грядеши»?
Якщо ж судилось жити нам
В тенетах штучної епохи –
Давайте в нову еру принесем
Любові справжньої хоч трохи!
*****
4
*****
Знов затягнули небо хмари грозові,
А щойно промінь грав на підвіконні.
Та вже ритмічно барабанить дощ
Під гаму вітром створених симфоній.
Як швидко плине все у цьому світі,
Що нам весь час диктує нову моду.
Лиш мрійникам, закоханим в життя,
Нічого кращого немає за негоду.
Відредаговано: 10.04.2021