Час наодинці

Вихідний. Ти давно хотів взяти велосипед і покататися за містом, там є невеликий ліс. Посидіти на природі, в тиші, одному, розмірковувати про життя.
Вставши о 8 годині ранку, ти випив чашку кави і вирушив у дорогу. Ця ранкова літня прохолода, люди поспішають у магазини, хто куди. Здавалося б ранок, вихідний, а в цьому величезному місті вже метушня. Ти сідаєш на велосипед і їдеш. На вулиці немає спеки, вітерець є, це дуже приємно. Все необхідне ти поклав у рюкзак, адже в лісі хочеш провести весь день. 
Ось ти проїжджаєш будинок, де виріс. Двір, у якому пройшло твоє дитинство. У початковій школі ти часто поспішав після школи на мультики. А потім ви з мамою, татом і сестрою, яка молодша за тебе на два роки, сідали обідати. Після цього ти неохоче робив уроки, адже вчитися не любив. У вихідні ти гуляв з хлопцями у дворі цілими днями. Восени кидалися листям, узимку грали сніжки, навесні ловили метеликів. У середній школі ти зацікавився футболом та волейболом. Загалом спорт був тобі цікавий. А у 9 класі ти на змаганнях з волейболу зайняв 1 місце. З сестрою у вас були чудові стосунки, ви давали один одному поради та допомагали завжди. У старшій школі ти вже взявся за навчання, тож 11 клас ти закінчив добре. А ось і університет, де ти навчався на економіста. На першому курсі ти закохався, це було твоє перше...і останнє кохання. Все що було до цього не було так серйозно, як вона. Саме в університеті ти дізнався, що таке кохати. На першому курсі це було невзаємне кохання, хоча на другому курсі вона вже зацікавилося тобою. Ви почали зустрічатись, у неї теж з'явилися почуття. Ви обоє зрозуміли, що вам судилося бути разом. П'ять років відучившись, ви одружилися. І через рік у вас народилася двійня, хлопчик і дівчинка... 
Ось ти і приїхав, трохи подивившись, ти вибрав зручне для тебе місце. Поставив намет і сів. Навколо було дуже гарно, птахи співали, людей не було. Здавалося б, це те, чого ти так довго хотів. Адже твоя улюблена дружина та діти, два тижні тому поїхали в іншу країну до батьків і повернуться лише за тиждень. Без них нудно, ти сумуєш. Сім'я сенс життя для тебе. Тобі не хотіли давати відпустку на три тижні. Ти втомився. Не зміг із ними поїхати. З сестрою у вас теж добрі стосунки, але не так як у дитинстві. Ви менше спілкуєтесь і рідше бачитеся. У неї теж є чоловік, але дітей поки що немає. З батьками ти бачишся кожну неділю і завтра підеш до них. Твоя робота тобі подобається, але ти втомлюєшся. У тебе є декілька близьких друзів, багато добрих знайомих і з колегами добрі стосунки. Насправді ти найщасливіша людина, але навіть тобі іноді хочеться побути одному. Їсти захотілося. Ти перекусив і вирішив пройтися. Нікого. Навколо чисто та гарно. Небо було блакитне і промені сонця просвічувалися через дерева. Добре, що тут немає зв'язку та інтернету. Просто сам із собою. Боятися в цьому лісі нема чого. Колись у дитинстві з сім'єю ви приїжджали сюди кілька разів. І з тодішньою дівчиною на третьому курсі. Місцевість знаєш добре.
Ти насолоджуєшся цією красою, адже коли наступного разу ти приїдеш сюди-невідомо. Але це обов'язково буде із дружиною та дітьми. Хочеться сюди приїжджати найчастіше. Так і минув день, на вулиці почало сутеніти і ти вирушив додому. Ось що що, а місто дуже гарне у темряві. Неможливо налюбуватися.  Знову ти поринаєш у цю рутину, це місто ніколи не спить. Але з іншого боку, це чудово, адже ти любиш великі міста. Ось ти і приїхав, прийнявши душ, лягаєш спати. І завтра з новими силами розпочнеш новий день.

(2 жовтня 2018)