Ми щось чекаємо від літа і до літа,
Ми щось шукаєм від весни і до весни,
Плануєм — їхати чи краще полетіти,
А доля раптом нас кидає у човни.
Й гребемо веслами — умілі й неумілі,
Черпаєм жменями, коли в ногах хлющить:
Найтяжчий рівень — доплисти до цілі!
Та справжній іспит — інших не втопить!
***
У кожному вікні своє життя –
Хтось за футболом лускає горішки,
А хтось з балкона трíпає доріжки,
Й летить-летить ізверху вниз сміття...
Таке воно у нас – життя...
Зашкалює вербальний моветон,
Й неписані байдужості закони,
Нам тісно й душно в сотах із бетону –
І день – як мить, і сон – не сон...
Несемо каву на балкон...
І позіхаючи, смакуємо життя –
І хай летить до біса те сміття!
Відредаговано: 06.01.2022