Стогін Землі

***
Я б дихала для вас на повні груди
Та кожен подих – кашляю сміттям!
Здається, що ви воші, а не люди –
Гризете й гадите кругом без каяття!

Ви проклинаєте мене за аномальні
Дощі та спеку, не в ту пору й час!
Та це лиш ви до мене є безжальні –
Мені ж нічого не шкодá для вас!!!

Я всі ці тони подарую вашим дітям –
І це не помста! Будуть пожинать
Що ви посіяли! І не мене, повірте,
А ваші вчинки будуть проклинать!!!

***
Ой, не проста реальність, не проста:
Здається, роль для нас написана ще та...
Вже чорний біль укритий саркофагом,
Та знов біда – голодним хижим птахом,
Полює, мов піддослідних мишей,
Й рекордним весняни́м розмахом
Кидає у глибокий сизий глей,
Вселяє в кожного несамовитий страх,
Та сила є у наших змучених руках –
Їх не складаємо, й подалі від біди
Ми риєм пальцями до чистої води!

***
Дикі гості...
На всесвіт озлоблені!
Скільки ж злості?
Мов ядом покроплені!

Тролінг, мобінг —
Слова запозичені, 
Вже не хобі, 
А явище звичне є.

Гостре лезо...
Бездушно заточене:
Нетверезе, 
Сучасне оточення.

Скільки ж  крику...
В мовчанні пригноблених?
Гості дикі...
Яким, мов пороблено!

***
Незрозуміла боротьба іде запекла: 
Одні не сплять, щоб долі рятувать, 
А іншим – лиш би дрова підкладать, 
Щоб швидше нам наблизитись до пекла! 

Самі для себе будемо відвертими: 
Поки хтось буде гречку доїдать, 
То інші будуть гроші відмивать! 
А ми потроху станем інтравертами... 

Шкодá, що табори на два розбиті, 
Та є на плèчах власна голова! 
Не роздавайте ролі – це не гра! 
Живіть по совісті, як є бажання жити!